Сон

Мені приснився сон!

З Суботи на неділю!

Неначе щось зняло і понесло!

Мене у ту крайЇну чудернацьку й милу!

Де живий Кобзар, Наш Батько,- у його село!

Летів під синім небом Украіни!

Над сивими гаями над Дніпром!

Де крилами поета мріЇ лопотіли!

В цвітінні трав та шелесті дібров!

Коли побачив Батька!

То спустивсь до долу!

А він сидів на лавці у вишневому садку!

Й мені так закортіло розпочать розмову!

Про цю краіну і її ох долю не легку !

Коли спитав чого сумуєш Батьку!?

Чого засмучений сидиш?

Він відповів що тяжко жить у світі !

Серед брехні цинізму ворогів!

Що ми нащадки молодії!

Не виконали Батьків Заповіт!

Що поховать то поховали!

І словом не забули пом'янути!

Але і досі з України !

Слово Материньське ледве ледве чути!

І ще сказав що доти буде!

Витати він у небутті!

Допоки всі не встануть люди!

Щоб відстояти найголовніше у житті!

Я ще хотів спитати дещо!

Але прокинувся ,не вспів!

А ті слова що сказав Батько!

Я зрозумів ,я зрозумів!