Я помираю щоночі

Я помираю щоночі,

І воскресаю зранку.

Ти приходиш і йдеш до початку.

Всередині мене наче кровоточить рана

Ти роздираєш її словами

І не залатаєш.

Я помираю щоночі,

Просто заплющую очі.

А зранку під гуркіт пташок

Підіймаю тритонне тіло.

Ти приходиш і йдеш до початку нової смерті

Не бачиш болю.

Всередині мене діра, що розширяється немов Всесвіт,

А ти стискаєш його до однієї точки

І не відпускаєш.

Колись я зірвуся у мільйони мільйонів галактик.

Або просто щезну,

А ти підеш до початку…