Ми не підемо пліч-о-пліч

Окопи дихали тротилом, земля ковтала жар й свинець.

Я вів тебе в гаряче пекло, де кожний крок — це був кінець.

Ти мій боєць і друг. З тобою — залізом спаяні в одне.

Ми йшли на штурм, де кулі шили людське життя, мов щось пусте.

Рвонуло так, що згасло сонце, осколки вигризли траву.

Я впав углиб німого грому, затиснув рану, ледь живу.

І крізь червону каламуть я бачив, як тебе сікло —

Проклята сталь порвала простір і влучила тобі в чоло.

Кров запікається на касці, ти тихо гаснеш у диму.

І мій наказ застиг у горлі, я криком пробиваю тьму.

Один на двох запеклий сонях, один на двох кривавий гріх —

Я вижив, бо твій ангел смерті мене крилом своїм зберіг.

Тепер я тут. Бинти вже зняли, реве вогонь, згорає ніч.

Мій друже, мій полеглий брате, ми не підемо пліч-о-пліч.

Я командир твій в цьому світі, але в безсмерті — ти мій щит.

Твій перший біль і мій останній навік заковані в граніт.

24 травня 2026 р.