Тремтить у склі

Життя — це мить між вчора і ніколи,

де кожен крок — це пошук глибини.

І ми йдемо крізь радощі й недолі.

А завтра що? Байдужість тишини?

Де пам’ять, наче тінь на перехрестях,

шукає у пилу чужі сліди,

що заховалися у тріщинах і жестах,

мов час, що зник у темряві води.

Між страхом і надією в тривозі

життя мов світло, що тремтить у склі.

Воно нам тихо світить у дорозі,

та час прийде — скло трісне у пітьмі.

24 травня 2026 р.