Прокрастинація

Годинник ріже спокій на шматки,

В кімнаті запах пилу і провини.

Майбутнє, що здавалося палким,

Несеться вниз під натиском лавини.

На завтра відкладаєш власне «я»,

Загорнуте в ілюзію чекання.

Ця тиша — не фортеця, а петля,

Де задихаються живі бажання.

Хвилини — швидкоплинні та сліпі,

Течуть крізь пальці, гаснучи в долонях.

А час крокує швидко по землі,

Лишає слід від попелу на скронях.

Тепер стоїш на згарищі годин,

Де кожен погляд — докір і прокляття.

Лишились справи, страх і ти — один,

Де час згорів без полум’я й багаття.

25 травня 2026 р.