Люди — короблі

А люди — як ті кораблі,

Шукають причал.

Свій ріднесенький причал.

Вони в кожній зупинці

Намагаються впізнати той самий причал.

Та буває, є такі, що тільки здаються ними.

Бувають злі, хороші, егоїстичні та люблячі.

Та жодне з них не змусить вітрила тріпотіти.

Та тільки коли знайдуть його, той рідний «дім».

Вмить вітрила підіймаються,

А гармати зникають,

Якір кидають у воду.

Штурвал крутиться так сильно,

Що палуба здригається.

І все навколо оживає.