Звільнення

Уже набридло воскресати,

То може залишити хрест?

І не тягти його на гору,

Зробити вже рішучий жест.

Навіщо безкінечні кола?

Де кожен крок — це пальці в кров.

Коли чекає вись прозора,

Й не можна все почати знов.

Хай ідоли стоять в пустелі,

Чекають дива від ікон.

Я крила розгорну зелені,

Зруйную свій старий закон.

Ну що ж, спасибі за спасіння,

Яке ніхто і не просив.

Сьогодні я — саме везіння,

Втечу від вигаданих снів.

Зніму вінець, що тисне скроні,

Порву застиглу суєту.

І вільним птахом із долоні

Впаду у синю висоту.

30 травня 2026 р.