Червона нитка

I. Вона (творення )

Пройшлася ниткою червоною по долі —

Багряним сяйвом спалахнула мить,

Стібками маки вишила у полі,

І ця червона нитка — не згорить.

Життя — полотнище, натягнуте на раму.

На ньому хрестик — днів буденних знак.

Ця нитка роз’ятрила давню рану —

Розквітло серце, мов червоний мак.

Не розірвати нить ту, що змінила долю,

Який би буревій не закрутив, —

Цей спалах випалив там мітку болю,

І маки там назавжди залишив.

Червоні маки майорять на білім полі,

Зростила на полотнищі квітник.

Пройшла ця нитка стежкою по долі.

Тепер ця доля — вишитий рушник…

- - -

II. Він (руйнування )

Пройшовся ниткою червоною по долі,

Залишив у душі пекучий слід,

Розсипав смуток, наче сіль на болі,

І розколов мій кришталевий світ.

Багряний колір той, неначе кров чи рута:

То — вени на розрив, тече печаль.

Тепер у вузол пам’ять туго скута,

Немов з горнила виплескана сталь.

Палає нитка і не хоче догорати,

Пронизує думки і кожен день.

Навчилася я заново мовчати

І не співати зранених пісень.

Але крізь сум і біль, що проростають тихо,

Я назбираю сил на новий крок.

Переболить усе колишнє лихо,

І стане тишею прожитий вже урок.

02 червня 2026 р.