Вогонь свободи

Сьогодні — лихо, а завтра — втіха,

Сьогодні смерть, а завтра є життя.

Учора ще пахли різні квіти,

А завтра — лише спогад і буття.

Тікають всі від «гіршого життя»

Здається, нема на мир надії,

Лиш втома, біль та шлях у небуття.

Минає час, лишаючи лиш шрами,

А серце рветься крізь німі поля.

А хтось у Польщі, як в чужоземній казці,

Рахує злоти й хвилини до прибуття,

Бо серце рветься в у батьківські краї.

І сниться сон — прекрасний і чудовий,

Солодкий так, аж очі закрива:

Бачу колиски поруч із зі мною,

І рідна хата знову ожива.

Але вривається в той сон страшна картина:

Я бачу тіло... перше і друге... і дев'яте теж.

Не знаю, скільки їх було там,

Скалічених, невинних та загиблих.

Лиш мертва тиша у свідомості стоїть

Над тими, хто не встиг цей світ пізнати.

Болить душа, і рана та кричить,

Та нас не зможуть муки зупинити.

Ми б’ємося щомиті за свій дім,

За кожен крок,за землі наші цілі.

Нас гартують грози та вітри,

Щоб ми вогонь крізь ночі перенесли.

Не буде ворогу ні шансу, ні жалю —

Ми вистоїмо у цім пекельнім колі,

Бо дух козацький не вмира ніколи.

Вогонь свободи в жилах не погас,

Він світить нам у цей тривожний час.

І зійде сонце над степом тим широким,

Розвіє дим і втихомирить жах.

Ми повернемось впевненим кроком

Туди, де дім, де воля у вітрах.

Розквітне знов усміхнена країна,

Бо вічна, нездоланна наша Україна!