Епілог✨✨✨
Весілля Параски й Казимира гуляло все село.
І гуляло так, наче намагалося надолужити всі свята за останні десять років.
На майдані перед корчмою стояли довгі столи, заставлені варениками, печеними карасями, паляницями та медовухою. Скрипалі вже третю годину поспіль виводили коломийки. Навіть Мирона, котрий сидів осторонь од танців та жував карася(через що він ще на горіхи отримає од русалок), одна з дівок також вивела потанцювати. Схоже вечір в нього також буде веселий. А інші молодиці так затято танцювали гопака, що навіть стара Палажка визнала:
- Ну все. Молодь нині міцніша, ніж за моїх часів.
- Бо ти за своїх часів уже стара була, — одразу відповіла їй сусідка Марфа.
Палажка замахнулася рушником.
Сусідка втекла.
Весілля тривало.
Параска сяяла так, ніби її саму викували із сонячного проміння.
Казимир дивився на неї так закохано, що половина незаміжніх дівчат у селі зітхала від заздрощів.
А друга половина шукала собі Казимира.
Ближче до вечора Ярина вислизнула від галасливого натовпу.
І, звісно ж, знайшла свого Вогника.
Ярема сидів на старому плоті за садком і ліниво крутив між пальцями золоту іскру.
- Ага, — сказала Ярина. — Ось де наша нечисть ховається.
- Нечисть культурно відпочиває.
- Сам?
- Уже ні, моя радосте
Вона сіла поруч.
На мить стало тихо.
Лише музика долинала здалеку.
Ярема дивився на весільні вогні.
- Дивна штука, — пробурмотів він.
- Що?
- Щастя.
- Сто років жив і тільки зараз зрозумів?
- Сто років жив і думав, що мені воно не треба.
Ярина усміхнулася.
І поклала голову йому на плече. Саме в цю мить над селом почали спалахувати золоті вогники.
Один.
Другий.
Третій.
Сотий.
Усе небо наповнилося маленькими світлячками.
- Яремо…
- Що?
- Це ж ти, так?
- Ну а хто іще?
- Ну й хвастун
- Зате твій
Кажуть, ще багато років після того над старим цвинтарем літали золоті вогники.
Діти бігали за ними наввипередки, закохані загадували бажання, а старі баби тільки хитали головами й бурчали:
- Ну нечисть же.
А потім усміхалися.
Бо кожен у селі знав: іноді навіть найтемніший вогонь знаходить людину, заради якої варто світити.
І тоді перестає бути страшним.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!