Тепло нечистого

Я плакати хочу. Я закінчила. Цей твір. Це було настільки весело це писати…. Я вже сумую за Яриною та Яремою(яких під час написання часто плутала, каюсь).

Можливо я могла написати це краще або ще щось дописати, але куди ще дописувати якщо воно уже звучить завершено,м? Чи починати другий том(навіть не просіть, не буду. Я відразу попередила)?

Я рада за Казимира та Параску, вони реально файні в мене вийшли, і хоч я на самому початку історії не хотіла надавати їм надію на те що ці два персонажі взагалі будуть разом. Бо вони і не повинні були. Вони самі. Я просто записувала. Якби не Параска тут би я б сказала й ніяких конфліктів не було, тож як символ вдячності я і вирішила написати їх весілля і взагалі щось хорошеньке. В майбутньому в них ще буде троє дітей разом: близнята дівчинка та хлопчик, та ще через рік хлопчик. Доречі в тому ж майбутньому Параска вирішить відкрити з своїм чоловіком крамничку, і в них вона буде йти просто чудово

Мирончик. Хлопʼятко взагалі чудове. Але він в мене в оригіналі мав бути страшним бабієм(і легенькі нотки залишилися але я його таким не описала), тому в мене б і не вийшло б зробити реальний красивий любовний трикутничок. В мене совість є, розумієте? Ярина ж не переживе якщо один з любовних інтересів переспить з іншою просто бо хоче. Доречі якщо цікаво то коли він пішов у танок з дівчатком на весіллі та я сказала що в нього ж веселий вечір буде? Ну так от, він пішов з двома дівчатами та ви знаєте що далі. Головне що дівчатам сподобалося. Хоч одна з них була заміжня. І він такий «крутий» що ще й незаміжня з них завагітніла. І він несподівано для нього прийме це добре і почне підтримувати її а потім взагалі одружиться та осість з нею. Ось такий От хлопчик горобчик

Піп наш жити також буде нормально, хоч і ситуації такі як з поросятами в нього ще будуть(лис Микита, ой тобто Мирон любитиме ну дуууже цю справу). Цікаво те що він знайде спільну мову з відьмою Явдохою, і хоч кращими друзями вони не стануть, але іноді побалакати дружньо зможуть.

Взагалі я довго думала над тими додатковими персонажами- Марфою та й дідом Оверком. Цікавий факт: вони родичі. Дідо є двоюрідним дідусем чоловіка Марфи. А ще Марфа доречі, відома пліткарка, і часто попадає в неприємності через її сильну допитливість в справах сусідів, і навіть є любительською письменницею. А дідо? Дідо її підтримує і витягує з халеп коли потрібно. І ні, її чоловік теж хороший, але з дідо їй пощастило. Узагалі дідо улюбленець всього села, і коли він відійде до Бога через всього два роки після подій в творі його проведуть усім селом і це буде на жаль найзгуртованішим моментом в історії села. Його смерть дуже сильно похитне Марфу і якби не її чоловік то вона б і досі сиділа зажурені в хаті.

Не хочу закінчувати на чомусь поганому тому закінчу на нашій парочці ЯЯ. Ойо я взагалі не знаю що писати. Бо я вже і в творі написала це. В них буде все добре, наш Перелесник навчиться поратися по господарству та САМ збудує їм з Яриною хату. Давайте похлопаємо йому за це. Так як Ярина буде ну дуже сильно благати його одружитися він все таки згодиться зробити весілля. І Вони будуть жити в тій хаті разом, дітей не матимуть але вони знайдуть дівчинку у себе на порозі та залишать її собі. А також Ярина буде іноді спілкуватися з іншою нечистю та буде кимось схожим на виховательку в дитячому садку але для потерчат. І взагалі про ремесло… Вона буде окрім цього працювати вчителькою молодших класів в школі(це вже про звичайних дітей я говорю). А Вогник буде працювати Ковалем. І не абияким Ковалем а найкращим в регіоні. До нього багато хто буде приїжджати щоб подивитися та купити щось.