Відскок. Кава з минулого циклу.

Всесвіт не вибухнув із гуркотом. Він просто видихнув. Олена сиділа в кав’ярні на Вірменській, якраз коли це сталося. Вона піднесла горнятко до губ, і в цей момент світ наче здригнувся під голкою старого програвача. Крапля кави, що мала впасти на білу скатертину, раптом підстрибнула вгору і повернулася в чашку. Олена кліпнула. Годинник на ратуші, який вона бачила крізь вікно, пробив третю. А за мить — ще раз третю. А потім — за чверть третю. — Ви бачили? — запитала вона офіціанта, який саме забирав порожню тарілку з сусіднього столика. Він привітно посміхнувся і… поставив тарілку назад перед відвідувачем. Потім виклав на неї шматочок сирника, який щойно зник у роті клієнта. — Прошу, ваш десерт, — сказав офіціант...