Затемнення

День раптом згас, і посеред тепла

Накрила Землю тінь, мов заборона.

На Сонце місячна вуаль лягла,

Лишилась тільки золота корона.

Птахи замовкли, причаївся ліс,

І холодом дихнуло з високості.

Когось зворушив морок цей до сліз,

А хтось дивився як на диво-гостя.

Але пітьма не вічна на Землі,

Затемнення — це спалах, мить коротка.

Знов промені, яскраві та живі,

Проб'ються крізь пітьму як світла нотка.

Так і в житті: коли навколо тьма,

Вуаллю сонце наче тінь накрила, —

Повіє вітер, і розтане мла,

Знов Сонце розгорне з проміння крила.

05 червня 2026 р.