Татові труси

В 15 років

мені тато вручив

труси широкі,

щоб на виріст носив.

Не Китай, а Італія —

дорогий бренд.

Ззаду — квітка-конвалія

й надпис "boyfriend".

Не лізли в сраку,

не торчали нитки.

Труси без браку —

вже такі не знайти.

Весь базар обшукав

й не один магазин.

Тато правду казав:

"Екземпляр був один".

Нарвати вишень

до сусідів поліз,

і якось вийшло —

головою униз

полетів з вишні я.

Сповільнилася мить,

та труси за гілля

зачепились за нить.

Приспів:

Татові труси — це більше ніж річ,

вони мене зігріють у найтемнішу ніч.

У них мене не спинить жоден паркан,

це моя історія, мій талісман!

Я ще зі школи

вчитися не любив,

тому ніколи

ніхера я не вчив.

На екзамени йшов,

маючи лиш талан.

Шпори никав у шов —

прямо у талісман.

На чай до дівки

у трусах тих прибув.

Що на них дірки,

я геть зовсім забув.

Та побачила їх —

її кинуло в сміх.

Татовий оберіг

закохати поміг.

Роки минули,

одружилися ми,

а про минуле

пам'ятають труси.

Уже менше тканини,

ніж самих дірок.

Їх жбурнула дружина

в сміттєвий кульок.

Я ледь не плачу,

“Скажи, як ти могла?

Моєї вдачі

уже більше нема.

Це не просто з Італії

тряпка якась,

а відбиток історії,

що відбулась."

Приспів:

Татові труси — це більше ніж річ,

вони мене зігріють у найтемнішу ніч.

У них мене не спинить жоден паркан,

це моя історія, мій талісман!