День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / #пам'ять (22)

Постріл у небо

Осіннє небо палко дихало свободою,

Із сумом відлітали журавлі,

Жовтіло листя, недоглянуте природою

І падало тихенько до землі.

А там, укрита синьо-жовтою надією,

Виднілась затуманена труна

І світ застиг на мить покрившись інеєм.

І прокотилась цвинтарем луна.

Під плач сурми, що віддавала шану долі,

І під суворих барабанів бій

Стояли рідні, мов зажурені тополі

І побратими, що тримали стрій.

Відсалютуй! Залиш останній постріл небу!

Захиснику, який віддав життя.

Відсалютуй! Убивць і в пеклі жде ганеба —

Одвічне зло не має каяття.

Відсалютуй! За тих, хто вже закрив повіки,

Стріляй за всіх полеглих на війні,

Хай пам'ять закарбується навіки —

В серцях нащадків і на пам’ятній стіні.

13.10.22.

...

Євгенія Петрікова

Фортеця сумління

Безмежності свідомості немає краю.

Перед очима знову виникає лабіринт,

Притаманної мені природженої кари

Губитись в помислах майбутніх днів.

Керований благим бажанням до спокути

Утрачених можливостей, будую плани

До розкриття глибин незвіданого духу,

Пізнати міць емоцій первозданних.

Заради невловимої душевної відради,

Блукаю залами фортеці сумління,

Руйную наглухо закриті брами,

Породжену в'язкими сумнівами тліні.

Розриваючи цупкі зв'язки з минулим

Вертаю поступово панування волі

Над плином існування, ламаю мури,

Що блокували стежку долі виняткову.

...

Інгвар

Пам'ять

Пророчі знамення спіткали мій розум,

Невтомним вогнем палає душа.

Кайдани сумління, просочені мором,

Резонують бурхливим порогам буття.

Пристрасним гімном життя небокраю,

Відлунням дзвінким хаотичних подій,

У роздуми знов непробудно пірнаю,

Щоб сповнити сенсом шлях непростий.

Нестримний потік турбулентних історій

Безвісті зниклих років існування,

Породжений хвилями рясної епохи,

Оздоблений сумішшю емоцій незламних,

Насичує храм почуттям рівноваги,

Несвідомим балансом у кузні тривог,

Бажанням продовжити повість незнану,

Пізнати майбутнє незвіданих строк.

...

Інгвар

Не знаю чи зміг би тебе забути

Не знаю чи зміг би тебе забути.

Пам'ять — всього лиш потреба привласнити,

Те, що тобі не належить. Як голос,

Як дотик до стегон прекрасної діви,

Як слово, яке про любов мироносить,

Як місто в якому печуть сувеніри

Чи крихітні форми його середмістя

Туристам. Ти — сонце, банально, та — сонце

Якому ніколи не бути в кишені.

І навіть годинник —

Жива метафізика літер та звуків,

Дійсність звичайних пустих мішеней.

Так сльози ніколи не затвердіють

Але перейдуть в безпредметну вічність

Втікаючи з ліній колін поколіннями

У хронометраж історичного попелу.

Камінь, що завжди котити доводиться

Не те, щоб спочатку, але наближаючи

Безповоротність майбутнього каменю.

Це наче продовжити лінію точкою

І кожного разу вдивлятися в іншу -

Душу, катедру, вітрину, ратушу

І бачити колір, сльозу дитинну

Силкуючись форму її описати

Залишивши книги на темних полицях

На стінах картини розвісивши, рими

Шукаючи там де розкинулась вулиця

Там де придумана справжність і випуклість

Світу, що тягнеться світлочутливістю

Та проникає у серце і в'яжеться

З тінями — В ньому любов проявляючи, —

Що

Зрештою, також тобі не належить.

09.02.2022

...

Володимир Каразуб

4.5.0.

Знову зустрінеш свій бентежний світанок,

Знов одягнеш камуфляж та запилені берці,

І зачерпнеш собі в каву вершковий серпанок,

Згадаєш мирне життя, що сховане глибоко в серці.

Згадається білий будинок, що в зелені губиться,

Стежка, що по краях квітами рясно всипана.

Глянеш у небо - перед очима твоя рідна вулиця,

Згадка, як панацея, що була до цього приспана.

Війна це екзамен. Це іспит, де в рамки ти стиснутий,

Де знову і знову маєш побути для когось скелею,

Вчить цінувати життя, що шквалами втрат трохи тріснуте,

Як глечик, який ти щоразу склеював.

Цей ритм назавжди залишиться в твоїй пам'яті,

Розіп'яте місто та крики брехливих зозуль.

Згадаєш братів на щиті, трави пОм'яті,

Ну, а сьогодні без втрат. 4.5.0.

#Лукерія

...

Лукерія

Цей літній день облизаний емаллю

Цей літній день облизаний емаллю

Пам’яті,

З пустим сервізом, де пустими

Чашками,

Я випив день упавши в ночі

Креденса,

Заплутавшись в його чотирикутниках.

Шукаючи по закамарках

Ніжності,

В простелених газетних

Просторах,

Намацував шрифти в тілесних

Літерах,

І літери складалися в слова,

Що в літній день облизаний емаллю

Одним ковтком я спорожнив до дна:

«СЕНСАЦІЯ! ВОНА ЙОГО НЕ ЛЮБИТЬ!»

Це все, що випив і добув з шухляд:

Прості слова, типографічний р|яд.

17.07.2019

...

Володимир Каразуб

«ПАМ’ЯТІ ЗАГИБЛИХ КОБЗАРІВ»

   ****   ***   ***

  На Зимній горі 

Тучі ся збирають —

Хар-хар-харкають кров’ю

Патріотів-націоналістів

Що лірники

Та на бандурах грають,

Щоби українське не

померло

Змістом,

Бо…

Червона зараза смерті —

Комісарами кремля

І руками відданих запроданців

Комунізму,

Вмертвляє волю України

в Голодомору жнива —

Розпухлими дітьми та людьми

 

Ставлять ціну хлібу,

Щоби зламати Україну..,

Та вона — все ж 

Жива !!!

Зігнали кобзарів

Зі всієї України

На фальшиву    конференцію

Смерті

І…

Жорна мелють непокірну

Націю,

Що стоїть сліпцями

У герці,

Бо всяк на Україні —

Козак

До самого кінця життя,

Щоби Воля в нащадках

Була

І процвітала —

У пам’яті покоління,

Як нації Віра жива…

———————————

13.09.2019; Paris (C.P)

=============================

 (!!!)

РОЗСТРІЛЯНИЙ З’ЇЗД КОБЗАРІВ

В Харкові (1934-35 рр.) були зібрані примусово всі кобзарі з цілої

України на так звану Культурну конференцію (конгрес-з’їзд), або вірніше

— на присуд смерті большевиками, як патріоти спротиву

кремлівській політиці експансії і колективізації в колгоспи українського

землероба та штучно визваного Голодомору, коли згинуло більше 10 млн. осіб і люди їли своїх дітей...

———————————————————————————-

(!!!)

ФАКТИ ІСТОРІЇ В ДОКУМЕНТАХ, ЯКІ ВДАЛОСЯ ЗНАЙТИ :

Розстріляний з’їзд – знищення кобзарів та лірників у Харкові

►  На початку грудня 1934-35 року в Харківському оперному театрі відбувся З’їзд народних співців Радянської України.

З’їзд кобзарів і лірників пов’язали з Республіканською олімпіадою міста й села

(грудень 1934-го) в тодішній столиці України – Харкові.

Основним завданням З’їзду було питання активного залучення народних співців до

соціалістичного будівництва, відходу від виконавських традицій і визначення нових

ідеологічних приорітетів...

Ухваливши відповідні резолюції, незрячих співців під приводом поїздки на З’їзд народних співців народів Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), що мав відбутися у Москві, повантажили до ешелону і підвезли до околиць ст. Козача

Лопань.

Пізно увечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї.

Вишикувавши незрячих кобзарів і їхніх малолітніх поводарів в одну шеренгу загін особливого відділу НКВС СРСР розпочав розстріл…

Одні пишуть, що на цей з’їзд енкаведисти зігнали понад 200 кобзарів (називають цифру 337 делегатів), інші називають ще більш приголомшливішу цифру – 1234.

Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею.

Музичні інструменти спалили поряд…

►  У 1933 році, водночас з фізичним винищенням українців Голодомором, совіти окремо взялися до винищення носіїв народної пам’яті, які співали про визвольні

змагання українців, про шляхетних національних героїв, про їхні благородні вчинки.

Своїми думами і піснями кобзарі берегли національну свідомість, увесь час нагадували українцям, хто вони, чиїх батьків діти.

Вони також берегли національну поетичну та музичну самобутність, вишукану творчу спадщину багатьох поколінь.

Є свідчення, що 1941-о року харківській архів було спалено, а пізніше – 1960 року, за таємним наказом тогочасного голови КДБ СРСР Шелепіна, було знищено все, що могло б скомпрометувати органи про знищення кобзарів…

►  Відомий композитор Дмитро Шостакович у книзі “Заповіт: спогади Шостаковича” згадує: “У середині 30-х років було проголошено Перший Всеукраїнський конгрес

лірників та бандуристів, і всі народні співці змушені були разом зібратися і

дискутувати своє майбутнє…

Вони приїхали з усієї України, із маленьких забутих сіл.

Було кілька сот їх присутніми – живий музей, жива історія України, всі її пісні, її

музика, її поезія.

І ось… майже всі ці жалібні співці були вбиті”.

=============================

 Автор публікації :::

Катинський Орест

https://www.chytaichyk.com/pamyati-zagyblyh-kobzariv/

(Katynskyy Orest)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998220

=============================

...

Катинський Орест
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Гаррі ПоттерOlya Ollivandrovna
27.03.2024
Гаґріт: «Тільки божевільний піде грабувати Грінгортс, банк, який охороняють дракони, заклинання та з ... Детальніше
Про те та сеСтася Полтавець
20.03.2024
Все розповідала всім, що зареєструють тут і буду ходити коменти залишати, і ось нарешті зареєструвал ... Детальніше
Чорничні ночі Leila Holden
28.03.2024
Увага! Учасникам має бути 18 років. Якщо вам ще не має 18, будь ласка, не приєднуйтесь! Хочу запроси ... Детальніше
А про який конкурс на Аркуші мрієте ви?Леся Сагула
16.03.2024
А раптом Аркушівські Боги випадково прочитають оцей мій блог і прислухаються до наших з вами вподоба ... Детальніше
Читачі, де вас знайти?Ніна Горлиця
25.03.2024
Риторичні питання: " Де шукати читача?" та "Чи варто писати у стіл?". Зрозуміло, читач буде, якщо пи ... Детальніше
Нове аудіоповідання!Юрій Цорулік
27.03.2024
Нова озвучка мого оповідання, "Вікно"! Проходьте, слухайте, підписуйтесь н канал автора озвучки, "Сн ... Детальніше
На Аркуші вже:
10059читачів
112702коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: