Наче привид

Наче привид пливу поміж вулиць,

серед душ, що фарбують міста,

що в любові танцюють невпинно,

я як пляма прозора й тонка

Розчиняюся в натовпі тихо,

споглядаю щасливі тіла,

всі танцюють у русі невпинно,

може є я, а може нема.

хоч сміюся, хоч криком ридаю,

хоч байдуже дивлюсь в далину,

я завжди залишаюся скраю,

я існую, та я не живу.