Горить свіча

Горить свіча, і тіні на стіні

Танцюють свій таємний, тихий танець.

В її палкому, тихому вогні

Згорає дня минулого багрянець.

Стікає віск, неначе дні людські,

Краплинами зажури і чекання.

Думки летять, глибокі і легкі,

Крізь ніч німу до самого світання.

Допоки гніт тримає цей вогонь,

Є час для слів, для віри і надії,

Щоб змити пил життєвий із долонь

І віднайти свої забуті мрії.

Згорить свіча, і ніч укриє дім,

Лишивши тільки диму білу нитку.

Але тепло, що народилось в нім,

В душі залишить тихе ніжне світло.

13 червня 2026 р.