Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #світло (50)

Чорно-білі стражі

Істоти, народжені в темряві світу,

Постали вони з протилежностей двох,

Бо бачили морок і спалахи світла —

У них об’єднались Дажбог й Чорнобог.

Палючого сяйва вони не бояться —

Харчуються ним у сакральній пітьмі,

У ньому зростали, немов у багатті,

Та віє від них крижаний буревій.

Бездушні очиська на чорних обличчях,

Біліють лиш склери і їхнє нутро.

Довкола туман сліпозорий імлиться —

Ховає присутність блідим полотном.

Сторожу несуть десь між світлим і темним,

Де ніч дотикається з денним єством,

А кігтем холодним, мов крига студена

Черпають з підземних джерел людську кров.

Де ступлять потвори — емоції щезнуть:

І смуток, і радість полинуть до них.

Висмоктують душі, та мають потребу

Вертатись в міжсвіття безсмертних й живих.

Примарні створіння, міцніші за статуї,

Вони підкоряються давнім Богам.

Їм легше своє існування утратити,

Ніж смертних пустити у свій святий храм.

Не шкодять їм стріли і леза прегострі,

А тільки той меч, що скували Боги —

Темніший від ночі, пекучий, як сонце,

Удариш ним стража — й нема голови.

Та той, хто зуміє здолати всіх стражів,

Посміє ввірватись у храм між світів,

Застрягне назавжди між яв’ю і страхом,

Пізнає суть правди у вічності снів.

(Листопад 2023 р.)

...

Роман Фещак

Світло поезії

Розгорнуті крила — на вістрі меча

Танцюють слова.

Навколо вирує зловісно нічна

Моя самота.

Закутана тінню зубатих чортів

Очна сліпота.

Між демонів янголом став. Не хотів,

Та зброю узяв.

Розпеченим лезом обводжу пітьму —

Накреслюю знак.

Я довго вагався, страждав і збагнув,

Що слово — це дар.

Промінням гаптую піднесене "Я" —

Римую удар!

Повзти не збираюся, бо не черв'як —

Поезії маг.

Розгорнуті крила — могутнім мечем

Торую свій шлях.

Не бачу людей — відчуваю щодень

Інь/Ян у серцях.

Збираю до купи небесні рядки —

Антихрист укляк.

Поете, свідомість для світу розкрий,

Хай вірші летять.

(Травень 2024 р.)

...

Роман Фещак

Крик

За стіною чути крики,

біль клекоче в грудях.

Душі тінню оповиті,

звуки нерви крутять.

Холод пальці обпікає,

хочеться втікати.

Кожен із присутніх знає:

морок не здолати.

Плаче, стогне за бетоном,

стіни сльози вкрили...

Тріпотять в страшнім мінорі

мрії вже безкрилі.

Вогник світла ще палає

у пітьмі силенній,

порятунку дочекають

жертви ті стражденні.

Серед порожнечі світу —

там, де гинуть мрії,

знов засяє усміх літа

й рани обігріє.

Запульсує радість в жилах,

крик розтане в тиші...

Світло — нездоланна сила,

морок вщент розкришить!

(Липень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Твій новий день

Твій новий день прийде різнобарв'ям, забуде тінь.

І вирветься світло на волю, де далечінь тепла.

Небо мовчало... Сходинка? Ні, величезний камінь:)

...Ніч підсумує вранці, чому імла пішла.

За крапками зірок не безодні... Гарні цілющі сни.

Початок там, де розтануть сліди, де звуків нема.

В мовчанні неба візерунок твоєї нової весни...

Зберігаються таємниці, захід сонця полум'ям обійма...

Твій новий день прийде світлом надії... Забуде тінь.

Висохнуть сльози, стануть росами навесні.

Колись пригадаєш моменти тих сновидінь,

І, мабуть, зрозумієш, чому зорепади рясні...

І десь під долонею відчуєш землі тепло,

Небо веселкою світло мрій відтворить,

Весь світ прокинеться, переможе добро,

Та усмішка осяє весь Всесвіт в цю мить.

~2022~

...

Lexa T. Kuro

Моє Чисте Сонце

Присвячується В...

Моє Чисте Сонце, нехай небо береже Твій Світ!

Нехай джерела відкриттів стануть твоєю силою.

Нехай твоя доброта буде істиною для інших... Ти — самоцвіт!

Нехай Любов у кожному вдиху малює тебе Людиною Щасливою!

Я бажаю тобі простори відкритих доріг,

Повноти фарб життя та весь світ на долоні.

Щоб в очах твоїх грів вічності вогник, беріг,

Допомагаючи душам, що заблукали, дізнатися про світ гармонії...

...Дякую, що ТИ є в цьому житті... що даруєш мені

Своє дивовижне Світло, свій чарівний світогляд!

Я бажаю від щирого серця удачі та нових перемог тобі!

Попри все, моє серденько, я завжди буду поряд!

...

Lexa T. Kuro

Інше Сонце

У таємничих сутінках душі

Мовчазним криком розтікаються дві тіні...

Якого... ми потрапили у міражі

Самих себе, було ж багато рішень в блуканні?!

Згораємо пронизані світлом напівсну...

Інше Сонце рве душу на частини...

Тернові відблиски очей приваблюють весну,

Кругами пекла вирують пристрасті-лавини...

Дверима Задзеркалля минулих літ

Вирує серпантин доріг... крізь час падіння...

Крилатим відблиском прокидається світанок... Новий світ?

Інше Сонце крізь мене — гріх чи спасіння?

~2016~

...

Lexa T. Kuro

Blackout

Ввімкнули світло! Лялька заводна

Біжить до магазину швидко-швидко.

Купує хліб і трішечки вина,

В блекаут треба берегти готівку.

Вже миє посуд, поки є вода,

Вмикає пралку та готує їсти,

Фільтрує воду, чиста щоб була.

Не має часу навіть щоб присісти.

Забігла в душ, тепер вона в порядку.

Поставила у пічку пишне тісто.

Ще ж телефон, ліхтарик на зарядку!

Неначе встигла. Як і ціле місто.

Зробила справи. Світла вже нема…

В думки занурилась і біль стискає серце.

Чому я тут? І скільки ж ще війна?

О, Господи, за що країні все це?

Летять ракети, гинуть там і тут

Найкращі з нас, жінки, старенькі, діти.

І все по колу, наче глухий кут,

Цей біль нам вже нікуди не подіти…

Далеко десь степи та рідний дім.

Понівечений, спалений війною.

Й розбиті вікна. Холод лютих зим

Гуляє там із клятою ордою…

Нема житла… Та є лише одна

Надія. Світла віра у майбутнє:

Ми переможемо. Закінчиться війна,

Любов ввійде в серця натомість люті.

З'явилось світло. Вечір на поріг.

Ще день один згасає наче свічка.

Гарячий чай і спечений пиріг,

Сідає сонце і шепоче річка.

Лягає спати. Бачить дивні сни:

Родину, друзів, безтурботні будні.

Минає день, а світло все горить

Та повернулись ті, хто вже відсутні…

...

Світлана Молчан (Svitliachok)

Планове відключення

Листопад зробив дерева сумними й холодними.

Я ж таким став самостійно.

Сховався за високим муром. Огородився кордонами

Апатія лозою плететься по стінам.

В мені щось померло, та все ще кусається.

Ходячий мрець, що не дожив до літа.

Кажеш, що тобі темно, проте не втручаюсь я.

Не допоможу. В мені планове вимкнення світла.

...

Місячний_Лис

Нехай у кожного буде...

Нехай у кожного буде причал,

Буде Дім, буде світло у віконці,

Буде місце, де хтось б чекав,

Буде маленьке щастя у долонці...

Нехай у кожного буде прихисток,

Де спокій, віра та вірність,

Де тепло, де турбота, затишок,

Де любов, розуміння, ніжність...

Нехай у кожного буде плече

Справжнього друга, і в житті

Буде яскраво та гаряче

Від радості, щастя та почуттів!

~весна•2016~

...

Lexa T. Kuro

Вказівник

Світло нашеє зникло з очей

Чи назавжди воно? А воно його зна!

Сонце поступово вмира

А світла так і нема!

Не бачу руки, не бачу ручки

Листка на якому строфи кладуться,

Осліп я, у місті аварійних відключень.

Та осліп я очами,

Але серце і дух мої незламні

Пишуть вам, браття-сестри, послання

У місті аварійних відключень:

"Браття! Сестри! Не журіться, і не плачте!

Втріть сльози гіркі, і пораду нашу вчуйте уважно:

Очі ваші у пітьмі не бачать,

Та серце ваше, ваш дух незламний,

Пронизані болем і стражданням,

Вкажуть вірний шлях до світла, щастя і свободи"

...

Кирило Скоропад

Проклята любов

кривавими плямами плакало сонце,

тужило,

німіло,

боліло.

сльозами змивались кордони світів.

*АйзАк марив Нею, чи сон це?

закоханим вітром летів.

та серце *МанІси таїло образу,

стискалось,

ховалось,

стидалось,

закрилось холодним дощем.

скрижаніла любов до відрази,

їй би ненависті ще.

їй би помсти чоловікам,

бо згубили,

розбили,

збезчестили крила,

порвали грудей наготу.

тіло – чорної магії храм.

полюбив Айзак-бог, та не ту…

закоханим дурнем вчувався Айзак,

безсилим,

безкрилим,

зболілим.

Маніси краса звивалась в думках,

труїла собою, мов темний миш'як,

маніячна омана, їдуча й різка.

він прагнув ту відьму, проклятий ніби, -

так сильно,

невільно,

могильно,

що впала стіна між злом і добром,

світло і тінь загнала до Лімбу,

та байдуже Їй: почуття, наче хром.

Маніса ще більше зринала в пітьму -

безжальну,

безкарну,

примарну -

і маріонеткою правила Ним,

щоб любові табу стікало під мур,

щоб кожен живий став ніким...

*Айзак – бог світла, що живе на небесах, розділених стіною зі світом людей.

*Маніса – земна відьма, яка стала лихою після неприємних життєвих обставин.

...

Dreamer_witch

СВІТЛО

Світлом сяяла Світлиця,

Світ світився Добротою,

Свічка полум'ям іскриться,

Зігріваючи Любов'ю.

Світлячки, немов намисто,

Танець Світлий на світанні

Закружляли проментсто

Колом Сонячним вінчали.

У Свічаді чарівному

Миром сповнилися лиця,

Дивосвіт земного дому

Миготів, немов зірниця.

...

Магнолія

«Багряність твоя...»

***

У світлі Ейфеля

***

Дощ --

Моя любима погода,

Коли ніч приходить...

Осінь..,

Багряність твоя

Ностальгію життя

Родить

І..,

Що може бути

Краще,

Якщо краплі цілують

Лице..?

Хібо-що спокій

Душі,

Де спіють думи,

Якими сприймаєш

Втратами це...

Дощ --

Моя любима погода,

Коли ніч приходить..,

Бо осінь веде то,

Що серцем ще,

У світлі Ейфеля --

Бродить...

----------------------------

12.11.2023; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998396

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест

Пасажир

Проміння крізь вікна рухає тіні.

Вони за проїзд не платитимуть нині.

Все те, що робити з тобою повинні,

Минає обличчям, живе в павутині

Мережив емоцій, спалахів мрії,

Дум про славетні прийдешні події,

Спогадів свіжих і давніх про тії,

Тебе створивші рішення в дії.

Минають зупинки і порхають вії.

Час перевірити ноги на ділі.

Бо ми вже приїхали, ближче до цілі -

Трамвай зупинився і шлях по долині.

...

Легрей

Мрії

Ти мрієш зорями ясними,

Що вічність сяють нам з небес.

Багато їх, та поміж ними

Чорніє безліч справ і меж.

Бува заходять і за хмари,

Не видно їх у світлі дня,

Що там за Місяцем за чари?!

Які із мрій він затуля?!

Наївно зветься зорепадом

Те, що не родич тим зіркам.

Бо мрії швидко не згасають

Й в сузір'ях ваблять очі нам.

...

Легрей

Сила в кожного із нас

Не забувай про свою силу,

Вона обов’язково є в тобі,

В словах, що кажеш ти щосили,

У боротьбі, у погляді та діях,

Але скажу я ще одне -

Та сила в кожного своя,

Хтось вміє бачити прекрасне,

У когось повно тих ідей,

Хтось овіває світ ласкавий,

Дарує врешті сто вогнів,

А хтось усім допомагає,

Чарує спокоєм і мир той надає,

Хтось вміє ті слова і підібрати,

Коли кругом нема чого сказать,

Хтось є розумний, хтось сяє світом,

Хтось ласка і турбота та одна,

У кожного своя та світла сила,

І в кожного вона своя..

Знайди в собі отую силу,

Палац нарешті у світи,

І не ховай, що серцю мило,

Ти так себе і лиш плекай,

І не забувай душі ті сльози,

Не забувай прошу себе,

Ту силу, що бува не омине,

Знайди її собі, рушай,

Бо сила та в тобі непереможна,

Якщо в собі її тримать,

Якщо так бачить свою ласку,

В отих чудових вже очах..

Плекай і відчувай в собі ту силу,

Так відчувай в собі тепло,

Роби усе, що серцю мило,

І буде врешті світло на віки..

...

Аніла кю Дивад

Аута Еломе (Піде Тьма )

Сред гір, морів та кригу великий гул стояв.

Крізь крики, рев та стогін троллів.

їх до жаху напугав , великий біло-срібний стяг

То ельфи шли на битву з ними,то голоса співучі їхні , лилися музикой у полі.

Списи як ліс блеща до неба у мольбі звертались.

Немов дуби усі вони були, могутні та високі яскраве світло принося.

А орки перед світлом тим валились , до землі від їх мечів

І ельфи с криками Аута Еломе залишали за собою лише пил.

...

XFinveX

Перепливаючи

Він перепливає світло її очей

Немов корабель, що з’являється на горизонті,

Непомітний мов тінь, у погожий травневий день,

Невідомий, оманливий, далекий на своєму фронті.

А їй достатньо заплющити очі, щоб він потонув,

У чорній безодні зіниць безмежної ночі,

Він спробує виплисти по той бік жіночого сну,

Якщо пощастить і примхливість її не зурочить.

І можливо, дозволить говорити йому про час,

Про те, що здається важливим сказати, про ніжність,

Про те, що вона забирає у бога шанс,

Злучити можливість віри в інакшу вічність.

Що немає землі під ногами у нього давно,

Що віра її це безвір’я фатальних віршів,

І йому б не прийшлося лягати щодень на дно,

Якби роздивилась, якби полюбила іншого.

03.10.2023

...

Володимир Каразуб

Веди мене крізь темний коридор

Веди мене крізь темний коридор,

В чертоги світла, в закулісся п'єси,

Де перспектива сходиться в тунель,

Повз тисячі дверей, що без адреси

Скрегочуть сірим полиском завіс.

В безпечній карті вуличних ролей

Єдина роль не зупиняє поступ.

Листає сторінки чужих дверей,

Великий дурень, але не апостол.

Хитає човен твій схвильована вода,

І зуби з холоду гризуть щербатий місяць,

Існують двері де тебе нема,

І за якими не багато місця.

27.08.2021

...

Володимир Каразуб

Під великим старим дубом

Під великим старим дубом

Гралося собі мале дівча,

Сонячні промінчики лоскотали очі

Вітер торкався її лиця.

Щира мов сонце, легка як вітер

Йшла вона стежкою до води.

Вона мала багато світла

Що зігрівало всіх навкруги.

Йшли роки, день за днем минав.

Її світло, яскравішим ставало.

Й не було тих хто її не знав

Хто не бачив як серце палало.

Вона несла в собі тепло

І ділилася ним усюди

Але як там колись не було,

Вічним ніщо не буде.

Вона згасла, згоріла вся

Віддала все тепло, що мала

Навіть промінь її життя

Тихо згас коли вона спала.

Стало холодно і самотньо стало,

Всі забули про те дівча,

Що колись, як сонце палало

Й усміхалося всім щодня.

І лиш дуб памятати буде.

Тихий вітер розкаже йому.

Сонце буде світити всюди,

І всміхатиметься комусь.

...

Svitlana.Turchuk

Туман Міраклуса

Знуджені вулиці стихли від тиші. *Міраклус розправив темне вбрання

На троні космічного штибу. Думки спопеляли поріддя.

Мерзенні жадали лиш гірше, щоб люди рабами йшли навмання.

Кістлявою жертвою ти був на рідних земних угіддях.

Він мокрим туманом злітав над землею. Спускався, щоб виїсти душі,

Щоб всотати світло й загнати бездарний всесвіт у тінь.

Міраклус уже над головою твоєю. Він хмарою чорною рушив.

Стій, марево зникло! Дитрон шле потворі амінь!

То добрий герой із мечем, наділеним силою зірки.

Він щирий борець з безкарним загарбницьким кодлом.

Він темінь січе і зло видаляє, мов хвору нирку,

Хоч це не кінець. Сльозами земля досі змокла.

Міраклус за спиною. Стій і не дихай. Чекай допомоги.

Дитрон вже готовий до смертельної битви,

Та морок із силою чарами б'є світлоносного бога.

Страх безумовний, читаєш Дитрону молитву.

Дитрон гляне в зоряне небо, енергія сповнить все тіло –

І зблисне раптово лезо в Міраклуса грудях.

З полегкістю серце стрибне у тебе: радість накрила.

Дитрон лиш безмовно всміхнеться: врятовані люди.

*Міраклус – космічний демон, що прагне поневолити людей.

*Дитрон – янгол світла, який живиться енергією зірок.

...

Dreamer_witch

«Приносимо світло...»

***

Це -- все,

Що Господь мені

Дає

І чим обдаровує --

Є, лише план його

Божественного замислу,

Яким я є, тільки --

Інструмент його дії,

Бо...

Я голим на цей Світ

Прийшов

І... голим, звідси --

Відійду..,

А все решта,

Що залишиться --

По мені --

Є, лише, дарунок

Його милості --

Із Задзеркалля,

Яким -- такі, як я --

Приносимо світло

Оновлення та Воскресіння

Душі...

-------------------------------

01.02.2024; Paris (Aurora) ===============================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004626

(Katynskyy Orest)

==================================

...

Катинський Орест

«По імені -- Земля...»

***

Зараз йде боротьба --

Це боротьба

За створення нового

Світу,

Де не буде

Зла,

Бідності,

Хвороб,

Безправ'я

Та безпомічності,

Бо

Новий цей Вік

Срібного Вовка

Слов'ян

Семаргла --

У силі Деміурга,

Родив цей новий

Світ правди та достатку --

Через війни в душі

Та наяву,..

Через непорозуміння

Та жадібність..,

Через брехню та

Зраду..,

Через наші хитання

Та недовіру

Один одному..,

Але ми вистояли

І родили дітей

Волі та науки --

У силі розуміння,

Що ми всі є одна

Велика сім'я,

По імені --

Земля...

--------------------------------

10.12.2023; Paris (Aurora) ==============================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000566

(Katynskyy Orest)

============================

...

Катинський Орест
16+

Він і вона в підвалі (жартома)

Він і вона в підвалі (жартома)

- Держись! Держись мене міцніше.

- Не поспішай мій любий.

- Так добре?

- Ага, так ліпше. Заходь повільно.

Ой, потемніло у очах!

Не відпускай. Тримай мене за руку.

- Тримаю.

- Тепер скоріше, сил немає, знемагаю.

- Я обережно. Запаморочилось в голові, кохана?

- Чогось так душно, тісно стало.

По відчуттям занурилась у темний океан.

- Та перестань. Ще трішки і ми у цілі.

Люблю тебе таку безпомічну, покірну.

- У просторі не орієнтуюсь.

- Тут обережно, сходи.

- Ох, цей підвал! Завжди невчасно

тут світло вимикають. Лячно.

- Десь у кутку залишив сірники і свічку.

Навпомацки знайдеш? Диви, бо зловиш мишку.

- Ага. Знайду. Зовсім не смішно.

На другий раз, обов’язково,

візьми ліхтарик, жевжик, з дому.

...

Марія Чирич

ЛАГІДНІ ВІРШІ

© ДМИТРО РОМАНОВИЧ КУПЕЦЬ

ЛАГІДНІ ВІРШІ

ЛАГІДНІСТЬ ОСЕНІ

Лагідність осені є, як вогник ЛЮБОВІ теплий У холодній кімнаті — це зігріває нас комфортом.

Лагідна краса осені — це її краса природна — лісу: листя почервоніли У Лагідно червоний, як казкові декорації, У оранжевий, як видих Містики, у жовтий, як символ переміни часу.

Осінній туман таємничий і простий, як велика ріка із, якої лине: та містичний, як казковий сюжет містичний.

ЛАГІДНІСТЬ ЗИМИ

Лагідність Зими — це твої Ласкаві слова, твоя дбайлива опіка У Зимі лютій, як вовк та свіжій киснем морозяним, як породження Духа Чистого і красива снігами білими мов шкіра твоя чиста.

ЛАГІДНІСТЬ ВЕСНИ

Лагідність Весни — це цвіт твоєї Радості, як радісні дерева у цвіту — гарному: наче твої очі зелені, як Лагідні бруньки весняні.

Лагідність Весни — це Лагідний вітерець, як твоя ласка рук і слів та дбайливої допомоги.

Лагідність Весни — це приємність Серця від пробудження зі сну, як наших душ з нашої Ласкавої Зими.

ЛАГІДНІСТЬ ЛІТА

Лагідність Літа — це Лагідна теплота річки, як великий вибух ЛЮБОВІ.

Лагідність Літа — це Лагідні плоди дерев — солодкі, як мрія реалізована.

Лагідність Літа — це Лагідний Захід Сонця — червоного, як Любляче серце.

Лагідність Літа — це Лагідні квіти, як блаженство Душі У цій долині квітів маків червоно красивих, як Свята кров, ромашок біло – жовтих, як Чиста Радість, роз рожевих, як Щастя Святе від рожевого тіла.

Лагідність Літа — це Гроза Потужна; наче ЛЮБОВ ЛАГІДНА у взаємних линах усього Ангельського чину.

ЛАГІДНІСТЬ ДУШІ

Лагідність Душі — це її ЛЮБОВ ЛАГІДНА, ЛЮБОВ НІЖНА, ЛЮБОВ ЛАСКАВА, які разом є дуже потужні, як мій Дух Святий.

Лагідність Душі — це її Лагідні вчинки: діла Любові — наче велика Радість оселилась У серці.

ЛАГІДНІСТЬ СЕРЦЯ

Лагідність серця — це його ЛЮБОВ ЛАГІДНА у дії — це є вияви ЛЮБОВІ ЛАГІДНОЇ — Добротою Серця, як велика Радість.

Лагідність серця — це його ЛЮБОВ ЛАСКАВА і ЛЮБОВ НІЖНА, як життя Душі У РАЮ.

ШЛЯХ СВІТЛА

ШЛЯХ СВІТЛА веде до світла — це рух Любові та Духа, який є ЛЮБОВ, як відчуття ЛЮБОВІ.

ШЛЯХ Світла — це милість, яка і є світлом.

ШЛЯХ Світла — це Ласка, яка і є Світлом.

ШЛЯХ СВІТЛА корегований Богом — нашим світлом вічним!

І завершено.

...

ДМИТРО КУПЕЦЬ

в одній руці стискаю перо, а в іншій — меч

в одній руці стискаю перо, а в іншій — меч.

пишу вірші, прозу, листи,

огортаю любов'ю, підкоряю смерчі...

шрами ховаю — «світи».

сідайте зручніше, беріть всю байдужість —

я почну розповідь нудну свою,

як воїн — дитя моря, лісів й революцій,

свій шлях до мети мечом зі сталі проклав.

його руки в крові — ворогів, друзів, власній.

його очі горять — в них вогонь лихих днів.

ноги міцно стоять на землі — не втечуть, приймуть бій,

щоб одного дня дістатись рідних берегів.

зуби скалить хижим оскалом,

ричить, наче звір, відчайдушно кидається вбік.

він один, його вибір не знайомий зі страхом —

до груді притискає помаранчевий самоцвіт.

«світи та борись» — голос зривався завжди.

ці маяки так далеко, йому не дійти!

«потони в цьому жалю» — шепоче чужак, —

«нехай забере життя твоє буря.»

прокинувся воїн, підняв очі до сонця —

воно м'яко гріло крізь хмари пухкі.

«не лише гострий меч — твоя славетна зброя,

запусти світло в серце, дослухайся до сліз»

дорогоцінні краплі по кривавим ланітам —

змивають весь бруд з серця й шкіри, рятують.

сіль дере рани, кривить лице гримаса зневір'я.

«я був собі ворогом» — судинами тече люта ртуть.

казки завжди мають щасливий кінець —

наш герой знайде щастя, дістанеться моря.

воїн цей — моє відображення в дзеркалі вірне,

а значить, і я не погоджусь тонути в жалю.

...

ріґель.
12+

воїн

крила свободи тягнули на дно

хаотичних обставин і в'язких думок.

золото пір'їв не простить помилок,

мечем долі карає, беручи у полон.

цей воїн упертий. короля не признає.

на коліна впаде лише в разі поразки.

голову вище — і вперед, за метою,

дух мятежника в ньому — підвищились ставки.

«дурень ти, гордий наш самогубець!

підкорися чужому мечу, не дуркуй.

біля ніг монарха славу й успіх здобудеш,

а відмова принесе лиш задушену смерть.»

на це воїн тихо всміхався —

гостро, холодно, ніби усмішка — сталь:

«якби ж я так гидко за життя це чіплявся,

вбився б сам швидко й болісно — така в мене мораль.»

затихали всі пани, відходили подалі,

проте жах цей тремтячий заважав утекти.

на них пильно дивились два озера-вулкани —

яскравий бурштин палав лютим вогнем.

шкіряні чоботи трощили кістки ворогів,

срібний меч розчищав всі дороги до цілі.

небезпечний оскал, погляд жорсткий, шалений —

воїн йшов проти всіх, хто готував кайдани.

кров'ю недругів лицар плямував обладунки.

байдужо зітхав, стираючи червоне з ланіт.

очі палали яскравіше, наче

море крові та трупів — найцінніший трофей.

він горів, як багаття в купалову ніч,

він спалив все минуле, порвав ланцюги.

вільна птиця розправила крила. бойовий клич...

та кохання могутніше за королівські тортури.

під ребрами вибухнув солодкий біль,

післясмак апельсинів воскресив вбите минуле.

кривавий безжалісний шлях позбавив надій,

та прозоро-блакитне море звихрювало серце пожухле.

на слабких ногах воїн йшов до води,

бліді губи тремтіли, глотку стиснули сльози.

солоні краплі, солоне море, сіль на шкірі, на зброї —

поцілунки вітру загоювали рани.

бурштинові вулкани яскрилися дивом,

жага самостійності й вбивств поступово вщухала.

лицар обронив меч на пухнастий пісок,

опустився на коліна поруч з ним і схилився.

рука впевнено зависла над серцем у німій клятві,

в обіцянці довірити життя, волю, силу, тіло й думки.

лагідним, бурхливо-спокійним морем поцілований,

дух воїна знову палав обраною покірністю.

жоден король не схилить його перед собою,

жоден монарх не заволодіє цими духом і вірністю.

біло-спокійні хвилі блимнули німою усмішкою.

«ви подарували мені мету найсвітлішу.»

сонце підіймалося небесним полотном.

«світи, воїне бравий, захищай — не руйнуй.»

твердий погляд темно-солодкого меду

нарешті дізнався, що ж таке є «кохання».

...

ріґель.

інструмент світла

як важко почати.

як важко пірнути,

відкритися серцю, цей голос почути.

«горіти, щоб гріти,

їм в бурю світити —

в піщану, морську, грозову, всіх відтінків.»

"інструмент", — шепоче хтось другий.

вуха закриваю, тремчу від туги я:

«замовкни, неправда, я більше, ніж це!»

"собі нагло брешеш", — сміється в лице, —

"візьми своє серце, мій сонячний Данко,

віддай його людям, врятуй бідні души."

«я відмовляюсь, це буде нечесно!»

заплакала раптом, смак гіркий відчувши.

як дивно змінилося все в одну мить —

раніше пишалась теплим мерехтінням.

вела за собой, зігрівала спасінням,

призначенням бачила цей простий принцип.

тепер на колінах, я зовсім одна.

світ бачу спотвореним, лячним, холодним.

"це твоя доля", — голос жорстокий.

«мені дуже страшно» — і знову війна.

нестерпно, та вірю я кожному слову.

цей голос болить, скаженіє, волає.

«чи, може, ілюзія?» — підіймаю вмить зброю,

та сили на постріл в собі не відчуваю.

«дитя моря й зірок, йди за грою гітари,

Юпітер і Ріґель — твої маяки.

послання моє відправляю вітрами,

склади цей екзамен, вчини навпаки —

молилась на Місяць, просила любові,

яскраво світити хотіла для всіх.

закохалась у дзвін тепла всмішки чужої,

жадала дарувати щастя і сміх.

згадай, душа бога, прокинься від сну!

твоя ДНК пам'ятає про силу,

дива, які можуть прогнати пітьму,

і щастя — іскритиметься любові блиском.

бажання твоє я тобі подарую,

але це випробування тебе перевірить —

чи зможе медаль цю вогнисту прийняти

без болю й жалю твоє серце барвисте?»

очі пекло, повідомлення вщухло,

голос Всесвіту в серці моєму затих.

воно билося рівно, спокійно, ледь чутно,

ламало м'які ребра від вдихів важких.

і тоді зрозуміла я всі ці слова,

усвідомлення боляче гризло кістки.

«усе, що бажала, було вже в мені»

чую ноти мелодії моєї душі.

інструмент? можливо, частково,

та ніхто не обмежить жаги до життя,

у неба блакить задивилась казкову —

«я хочу світити, моя це мета».

...

ріґель.

У пошуках знемоги

У ПОШУКАХ ЗНЕМОГИ

міні-замальовки

***

Ось океан

уявлень бездонних,

поглядом пильним

хвилю лови;

і навіть серед

течій моїх

можеш знайти

глибину –

думку чисту,

і не одну.

***

Не міцний цей світ,

зовсім хитко

в ньому,

не значить нічого

сказане слово,

тільки погляд

ніжний

і усмішка щира

будують щастя

основи.

***

Призвичаїтись

можна до всього,

і в чотирьох кутках

причаївшись сидіти;

звикають

до темряви очі

(тут вже не до прощ),

і не віриться,

що може

пролитись

святий дощ.

***

Щоб стати

ближче до істини,

у струмах сфер

незримих

ведеться пошук

осяяння,

але не кожен

отримує

імпульс

прозріння.

***

Довго збиралися

іскри вогню,

можна зараз

протидіяти злу,

якщо буде важко –

клич мене

звуком: «Ом!»,

прикрийся мною

немов щитом.

***

На зубах солодкість,

занурюється єство

в царство млості,

роком стає хвилина,

серце втопає

в променях радості,

які надсилаються

з палаців небесних.

***

Життя клекоче,

та немає сил

відкрити очі,

не можуть зріти

краси небес

земні сліпці,

блискавки стріли

дарують

струм новий,

тільки сплять

живі мерці.

***

Була ніч повна снів,

і в них плелась

нісенітниця –

танцювали

звірі-мутанти

вальс-бостон;

і вранці можна

тільки сказати:

куди ніч, туди й сон.

***

Не електронні коди

визначають

майбутній прогрес,

а духи, котрі

будять народи

і кличуть

до далеких небес.

***

Ніхто мене

не зможе почути,

бо вирішується

зараз головне;

на шлях чистий

щойно я вийшов,

суд над собою

буду вершити.

***

Нелегко бути

знаменитим,

і звук оплесків

ловити,

для всіх не вистачить

магніту,

та й вже в’януть

у букеті

зірвані квіти.

***

Не багатьом

дається

у невідомому

знайти себе,

панцир духу

кується повільно,

важко весь світ

полюбити,

коли на серці

пустельно.

***

Бажано дійти

до самого центру

сакральної суті,

вийти за межі

дій звичайних

і відшукати

божі вежі;

немає сенсу

бути ніким

на роздоріжжі.

***

Нехай усмішка

осяює прощання

в час, коли раптом

приходить зміна

житла,

може, є холод

у заповіті,

але лагідність млості

стрічає

в тонкому світі.

***

Ось знайшов

свою стежку,

у світло яскраве

заводить вона,

немає там тіней,

бачу я звідти,

як змушують

натовп

на коліна

ставати.

***

Мить радісна

входить у серце,

і вже дихаєш

зовсім по-новому,

вогонь і натхнення

царюють всередині,

благословляють

потоки життя,

і йдеш ти сміливо

вперед – у майбуття.

***

Цикл існування

дарує уроки,

і вже не вабить

кількість сторінок;

нехай будуть

рядки короткими,

стане менший обман,

досить марити

про великий роман.

***

Очі нишпорять

нижче лінії

горизонту,

зник блискіт душі,

лишився тільки чад,

безсумнівно, – це горе,

бо вмерла мета

підніматися вгору.

***

Приборканий,

розуму клекіт,

і в тиші мовчання

можна збагнути,

що в чертогах

мого єства міститься

спокою безмежність

і світів неосяжність.

***

Годі скарби шукати,

бо вони непримітні,

краще в невідомість

швидше вростати,

ловити поглядом

обрій, який палає,

і навіть можна

подвиг вчинити,

але непомітно.

***

Поки що поруч

немає нікого,

та все ж надіюсь –

з’являться знаки;

юного вітру

привітаю порив,

і душі моєї віра

посилиться вмить

у цьому запалі.

***

Пора стрічати

те, що було

невідоме колись,

досить тонути

в омані солодкій

і в ласках млості,

адже набігають

хвилі новітні,

і кожну мить

прискорюють

події.

***

Було пройдено

чимало доріг,

вів по життю

фатум-поводир –

добрий і злий;

а ось зараз

затихла зоря,

атлас небес

палає,

настав для серця

вогняний час.

***

У місячному сяйві

блукає фантом,

його шлях – у безодню,

неабияке зло

було вчинено

для досягнення

лукавої мети,

і щось міняти

вже марно.

***

Створені з таїн

вищі світи,

душі потрапити

туди треба,

щоб споглядати

візерунки неба

і проникати

у хмари наскрізні,

небесні там звої

складають казки.

***

Не варто вертатись

у початок життя,

безліч перспектив –

у майбутньому;

дух гартувати

плин часу диктує –

тільки вперед,

адже шлях один,

і він повний

боротьби.

***

Коли плями темні

не затуляють

серця чистоту,

потік світла

в незбагненність

пробиває лаз,

і вже місця немає

для дрібних образ.

***

Короткий імпульс

струму космічного

діє – спонукає

до прокидання,

і вогняні душі

часу новітнього

знаходять срібні

нитки віровчень,

новиною народжені

чують мову

таємних натхнень.

...

Владимир Бодня

«На чужині…»

***

Як ми живемо тут

На чужині..?

Нехай розкаже промінь

Світла у вікні,

Що Україною палає..,

Бо спогад рідний цей

Ніколи не згасає

І завжди трохи млоїть

Серцем в грудях,

Як той сьогодні біль життя,

Що залишився вічно

Хроніком тужливим

Ностальгії забуття...

---------------------------

05.06.2023;  Paris (A-a) ==========================

(!!!)

Автор публікації :::

ID:  985295

ТИП: Поезія

Автор: MAX-SABAREN (Катинський Орест;

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985295

Katynskyy Orest)

===========================

...

Катинський Орест

«Задзеркаленим таїнством»

***  ***  ***

Бавовняним,

У  тканому  --

Раною,

Розсікає  меч

Серце  моє

І  тече,

Як  вино,

У  пропалому  --

Десь  --  вчорашнім,

Задумою  згублене,

Бо..,

Шаленими  конями  --

Думами,

Переправу  останню

Беруть,

Щоби  срібними  нитками  --

Згубами,

Написати  я  встиг

Свого  суть  :

Ті  слова,

Задзеркаленим

Таїнством  --

Скачуть  горами,

Навздогін..,

Бавовняним  --

У  тканому,

Раною..,

Щоб  зустріти,

Вчорашнього  --

Мить...

---------------------------

09.04.2017-10.02.2022; 

 Paris  (  M°  14  /  A-a)

==========================

Автор :::

Катинський Орест

Адрес:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939749

(Katynskyy Orest)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998221

===============

Автор ::: MAX-SABAREN

(Катинський Орест; Katynskyy Orest)

===========================

...

Катинський Орест

«Діти, які прийдуть...»

***

"На святий народ України покладена нова Всевишнього Місія..."

*** *** ***

Діти,

Які прийдуть,

Скоро,

Із безвиходності --

Після голоду та

Війни..,

Діти,

Які народяться

Зверху --

Від самих зірок

Тьми..,

Діти,

Які зуміють

Всесвіт

Собою змінити --

Саме на них покладена

Місія,

Якою прийде

Пророк

Зі святої України,

Щоби світлом Правди

Та щедрості,

У просвітництві --

Цей наш Світ,

Понову, життям

Всевишнього --

Освятити...

------------------------------

14.09.2023; Paris (A-a) ============================

(!!!)

Саме з України прийде то святе Світло просвітництва, яке принесе новий Пророк цього нового часу Срібного віку Слов'ян -- Семаргла, бо колесо Сансари вибрало, через кров відкуплення, знову українців, коли про це провістили небесні квіти Удумбара...

--------------

(Автор == "Все таємне колись стає явним -- у сакральних знаннях мольфарів...")

======================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993835

(Katynskyy Orest)

==========================

...

Катинський Орест

«Його промінь...»

***

Ось в тому краю,

Що взиває

Господь

Своїм домом,

Де вільна земля

Процвітає у слові

Та пісня дзвенить,

Як би дзенькіт

Мечів --

У тому краю він

Посіяв,

Від серця --

Свободу,

Якою, у милість --

Шанує свій гонор,

У честі Раю,

Як доспів,..

Бо тут він гуляє

Козацькою силою

Вміло,

Щоби об'єднати

Народи в своїм

І,.. тихо, у задумі --

Дивиться шляхом

Чумацьким

На очі щасливі

Дітей

У живім,

Але не достатньо,

У гніві -- його щось

Просити,

Коли викорінює

Зло із небес,

Яким на Землі --

У проекціях, видно

У людях

Ті зміни Душі,

Де відбілює всіх

До одного

І кожного з нас,

Щоби його промінь,

Як правда живого --

Ніколи не згас...

---------------------------

31.10.2023; Paris (Aurora)

==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Відповідність сюжетної лінії до реальності.Катерина Сапожнікова
19.06.2024
Вітаю, колеги. Маю питання і буду вдячна за відповідь і за ваш досвід. Наскільки прискіпливо ви дот ... Детальніше
Спочатку було Слово. І щурі. А потім прийшли пацюкиЛана Філлі
19.06.2024
Незрозуміло, про що я? Ну скажу, що я сама не до кінця дійшла певного висновку щодо цього мовного яв ... Детальніше
Новий 15 Розділ "Таємниці минулого"Вадим Булава
19.06.2024
Саме час дізнатися про те, що було раніше! Сталося вже дуже багато, але справа була лише в одному. З ... Детальніше
Статистичний підхід до марних сподіваньKotoryba
19.06.2024
(Написано для себе під впливом тимчасового нападу настрою "Чому ж мене ніхто не читає"; якщо вас нас ... Детальніше
Не роби ашибок: як правильно писать на суржику, шоби все було чьоткоАрсеній Троян
19.06.2024
Драстє! Сьодні в цьом блозі хотілось би побалакать на тему суржика. Сразу отмєчу, шо це тема така с ... Детальніше
Рецензія від: Тетяни БиковоїБосорка
19.06.2024
Рецензія від: Тетяни Бикової, докторки філологічних наук, професорки. «Босорка» як вдалий літературн ... Детальніше
На Аркуші вже:
11424читачів
135530коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: