Виною стало кохання

Минуло багато мого часу,

Коли я наваживсь сказати слова.

Минуло ще трішки мого часу,

Коли відмову мені теплою ти подала.

Минуло ще часу мрій і думок,

Віршів, забаганок й лляних тих строк.

Минуло багато, а може, і мало –

Виною мені стало кохання.

Минула вже осінь, весна і зима,

Під теплим дощем блукаю щодня.

Минуло більше року надій, слів, сподівань і милих тих дій,

Простих і складних забаганок і букв.

Минулих усмішок, сварок і розлук,

Багато сліз, образи і горя,

Минулих хвилин і годин

Без тривоги.

Простих радісних емоцій і дії,

Які були неначе з надій.

Хоча і маленькі, і повсякденні були,

Всерівно стовпом світла стояли в імлі.