Міфи тасеографії

Упало небо в філіжанку кави,

Лягають зорі на блискуче дно.

Я відкриваю в гущі нові глави,

Шукаю в ній — між «буде» і «було».

Там прокидаються забуті міфи,

Там Одіссей шукає свій причал.

Він мчить крізь темні води й хитрі рифи,

Щоб розгадати в гущі свій фінал.

З морської піни чути зов Сирени,

Течуть чарівні милі голоси.

А за краями — тьма, нічна арена,

Величний Сфінкс налічує часи.

Напій пророчий крутить веретено,

Пряде там Мойра тонку нитку сну.

І кава, наче зілля від Медеї,

Малює долі магію й пітьму.

20 червня 2026 р.