Осіння пані

Осіння пані така млосна.

Обняла гаму почуттів:

Весна зелена, літо й осінь...

Акорд мажорний у житті.

В руці - букет з листків кленових!

А там - всі барви-кольори:

Гербарій із листів любовних

Іще з недавньої пори.

Такий багряний лист осінній,

Немов вогнем душі горить.

То він - на вітрі в чистій сині.

То він злітає, то тремтить.

Осіння пані знає досить.

У неї - книга вже своя!

Душа молитву в Небо зносить,

Бо в неї там живе рідня.

Це не вона книжки читає,

Пірнувши в звуки чужих лір -

До неї в гості забігає

На каву втомлений Шекспір.

Під тріск свічі чита сонети,

Поважні драми і вірші.

Ох, ці закохані поети,

Вміють торкнутися душі!

Осіння пані - не примхлива.

Та перебірлива бува.

Як за вікном гуляє злива,

Заходить в гості Моруа.

Струсивши краплі з парасолі,

Скидає мешти й капелюх.

І на диван сіда поволі

Та чай із медом п'є на дух.

Потім - зітхне, на пані гляне.

Котра оперлась на сервант.

І цілий вечір тихо стане

Читати їй про долю Санд.

Осіння пані в ніжній млості

Буде кивати, ніби в такт.

У неї - виняткові гості,

Бо в неї вже - осінній смак!

Вона під музику Вівальді

Танцює з Вітром контраданс.

Так, ніби й втомлена! Насправді -

Співає свій - новий романс!

19.09.2018