Татові очі

Татові очі, чорняве волосся.

Босе дівча в золотому колоссі

Бігало літом, у щастя взуте,

Мріяло жити без сірих буднів.

Посмішка щира літала з вітром -

Світле дитинство… життя невпинне.

РОки минали, прийшла буденність -

Перше кохання, у снах непевність.

Сльози рікою, туга і відчай,

Тато на небі, на столі свічка.

Пам'ять про нього на серці щемить.

«Не полишай нас!» – Та втрачена мить.

Сльози на згадку, у серці шрами.

Подорож нині тільки до мами.

Добрих очей твоїх я не забуду.

Ще сподіваюсь та вірю у чудо.

(Червень 2016 р.)