Частина 14
14
Едуард, не дочекавшись Олексія, навіть не намагався телефонувати у відповідь: за відпрацьованою роками схемою він мав просто чекати. Розуміючи, що квартира тепер не найкраще місце для розмови, Олексій набрав приятеля, лише вийшовши з дому. Попри ранній ранок, Едуард був готовий його прийняти — як, зрештою, і завжди, у будь-яку пору доби.
— Друже, що завадило нашій зустрічі вчора? І чому ти в мене вже від самого ранку? — запитав він, саджаючи гостя у зручне крісло.
— Виникли певні обставини. Давай по черзі, — відповів Олексій і виклав усе, заради чого, власне, й приїхав.
— ...Тож уточнімо, — Едуард подався вперед. — Учора ти збирався до мене просто так, побалакати, а вже потім виникли всі ці... нетривіальні моменти?
— Майже так. Ще до того, як я сів у те таксі, мені вже хотілося обговорити з тобою незвичайне інтерв'ю з Ірен: її поведінку, запитання — усе. А потім додалися припущення Сергія про злам нашого домашнього помічника, мої перші здогадки щодо його водія і, зрештою, приїзд сина у твоєму образі.
— Гаразд. І тепер ти хочеш організувати Ірен зустріч із сином, щоб уже в «правильному місці» — в ідеалі, у його департаменті — відверто поговорити з нею й вивести на чисту воду?
— Так. І я розумію твій сарказм. Але будь ти на моєму місці — міркував би так само. Мої відповіді її, повір, не цікавили, але вона продовжувала ставити запитання. А потім, гадаю, випадково згадала — фактично обмовилася — про свої невдалі спроби зустрітися із Сергієм. І поступово звужувала коло, щоб, я певен, підібратися до нього особисто або до його родини...
— Тоді пропоную не гаяти часу й почати з кінця — із твоїх підозр щодо Ірен. У мене є одна ідея, — пожвавився Едуард. — Зателефонуй їй просто зараз і попроси надіслати запис учорашньої розмови. Скажи, мовляв, хочеш переконатися, наскільки точно відповідав на запитання під час інтерв'ю. Ти ж пішов їй назустріч, погодився на інтерв'ю. От на цьому й зіграй. Мовляв, вона тобі за це «винна». Або м'якше — послуга за послугу. І обов'язково додай: просто зараз.
— І що це нам дасть? Ну, припустімо, вона погодиться — тим паче я пообіцяв допомогти із зустріччю із сином...
— Давай від зворотного, — перебив Едуард. — Якщо відмовить — значить, їй є що приховувати. Раптом вирішить, що ти збираєшся прогнати запис через адаптивний модуль зіставлення запитань і відповідей. А він може багато про неї розповісти. Ну а якщо все ж таки надішле... Тоді, прослухавши запис, ти одразу зрозумієш, яку частину розмови вона вирізала або підчистила. І в такому разі вона попалася!
Ірен відреагувала швидко. Уже за хвилину Олексій, під'єднавши свій наручний ґаджет до комп'ютера Еда, прослуховував запис.
— Слово в слово... — пригнічено промовив він.
— Такого навіть я не очікував... — Едуард задумливо почухав підборіддя. — То що ж тоді все це означає?
— А це означає, що ми, схоже, щось упускаємо. Зачекай... — очі Олексія спалахнули здогадкою. — Якщо Ірен знає про такі способи перевірки, а вона напевно знає, то, надсилаючи запис, свідомо дає нам можливість провести аналіз. А отже... хоче, щоб ми подивилися на все під іншим кутом. Розумієш? На те, що, вочевидь, важливе і для неї, і для нас.
— Звучить мудровано, але, схоже, саме так воно і є. У будь-якому разі зараз же надішлю файл на перевірку своїм людям.
Пальці Едуарда забігали по клавішах. Потім, на мить відірвавшись від монітора, сказав:
— До речі, ти знаєш, що класична музика, а також ідіоми, метафори й подібні штуки — слабке місце навіть високорозвинених рептилоїдних цивілізацій?
— Скажу тобі більше, — відповів Олексій. — Саме дивна реакція водія на незвичайні мовні звороти й навела мене на підозри щодо нього.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!