Власний край

На годиннику плавиться тінь,

Замість хмар — сірий зношений пил.

Я крокую в нічну тінь склепінь

І шукаю слід втрачених крил.

У кишені збираю туман,

І рахую обмани й зірки.

А цей світ — лиш казковий капкан,

Що тримає у сутінках сни.

Допиваю вечірній я чай.

Час застиг у тягучій смолі.

Ми знаходимо свій власний край.

На уламках крихкої землі.

Де немає кордонів і меж,

Лиш спіраль лабіринтів стара.

Тут загублене ти віднайдеш,

Коли прийде досвітня пора.

Хай згорають безумні світи,

І змиває минуле прилив.

Головне — серед темряви йти

На вогонь, що в душі не згорів.

І нехай навкруги пустота

І розвіявся зношений пил.

Власний край — це і є висота,

Сила духу для нових вітрил.

23 червня 2026 р.