Володар жаху

Тільки б не скрипіли, тільки б не скрипіли! – Лунав крик паніки в голові Василя. Він зараз сидів в старій шафі часів СРСР, та трусився як холодець в холодильнику. Він був в самих трусах, весь холодний, піт з його тіла капав на дерев’яне дно, змушуючи переживати бридке відчуття липкості. Марно намагаючись стримати в собі гучне дихання, він видавав безглузде пирхання як загнаний кінь: "Що ж це таке? Що ж це, в біса, таке?!"

Василь тільки недавно був зачислений в медичну академію, на факультет психіатрії, біда була лише в тому, що на нього не вистачило місця в гуртожитку. Але цього разу йому «пощастило», в одного з профессорів кафедри була невелика однокімнатна квартирка в хрущівці, недалеко від їх учбового закладу. Хоч и хрущівка, але усі базові умови були, навіть гаряча вода. Замість сплати за проживання та комуналку, професор назначив Василя своїм помічником у кафедрі, на рівні «подай-принеси». Але Василя це не турбувало, всі студенти ходили на заробітки для того, щоб проплатити свої квартири або навіть кімнати, а він, мало того, що був позбавлений від проплати, так ще й невелика копійка окрім стипендії в гаманець крапала. Ух, як всі будуть заздрити такому щастю, яке майже задарма звалилося. Так, слово «майже» виявилося ключовим.

Коли хлопець увійшов до нової, тимчасової оселі, його зустріли нявчанням. Виявилося, що у професора в цій квартирі жив кіт, зовсім звичайний, не породистий, у нього був смугастий окрас сірого кольору, й звали його Платон. Василь присів перед ним, та почухав коту підборіддя, кіт замурчав. Ти теж професору по кафедрі допомагаєш? – Кіт у відповідь невиразно муркнув, та безшуму закрокував далі по квартирі.

Та ось, розпочалися трудові будні студента, лекції, семінари, лабораторні, реферати, і т.п. Після занять, пасивна допомога кафедрі – надрукувати тексти, або невелике прибирання. Як тільки задача виконувалась, Василь зі спокійною душею йшов до квартири, де його вже кожен день зустрічав Платон. Так незамітно минуло два місяці. Перша дивність завітала у вигляді прогресуючого божевілля Платона. Спочатку, кіт впадав у непробивний ступор, дивлячись у вікно на багатоповерхівку навпроти, сидячи на підвіконні. Він припиняв «ловити сигнали з космосу» тільки після того, як парубок забирав його з відти. Василь не надавав цьому особливо великого значення, у котів таке іноді трапляється. Проте, зовсім скоро, Платон припинив зустрічати його після навчання, замість цього він забивався під ліжко, а коли парубок намагався його витягти, кіт починав шипіти та дряпатися. З тих пір Василь почав відчувати себе стурбованим, хоча в навчанні все було відмінно та батьки здорові.

Якось, посеред робочого тижню, коли він допомагав кафедрі, професор пильно подивився на нього.

- Васю, у тебе все добре?

- Так, Віталій Савович, все добре. Чому ви вирішили, що зі мною щось не так?

- Просто, в тебе, якийсь втомлений вигляд. Може сусіди докучають?

- Ні, просто, - хлопець невпевненно зам’явся, - просто Платон почав дивно себе поводити. Ні, ви не подумайте зайвого, я за ним належно доглядаю, але він раптом почав поводитися дивно, ніби здичавів.

- Здичавів? Ага, він знову ховається під ліжком?

- Так, а що, це вже не вперше?

- З ним так кожен рік. Я теж з початку переживав, але згодом, коли це стало відбуватися періодично, я зрозумів, що це він так намагається побути наодинці з собою.

- Кіт? Наодинці з собою?

- Так, чорт забирай, - хихикнув професор, - звучить дивно, але іншого пояснення в мене немає. Я носив його до ветеринару, але там мене запевнили, що з ним все добре. Видно такий вже в нього характер.

- Он воно що, а я вже було подумав…

- Ні, ні, ти тут ні до чого. Знаєш, що, я тебе на місяць звільняю від роботи на кафедрі, відпочинь, заспокійся.

- Дякую, Віталію Савовичу.

Василь повернувся в квартиру, з вже нормальним настроєм, може йому взяти приклад з кота? Ні, потрібно розвіятися, вирішено, на вихідних с хлопаками піду гульдибасити, а то мене скоро в ботани зашиють.

Василь не встиг отямитися, як п’ятницькі пари скінчилися. Першу мішень з хлопаками обрали, нею став один з нічних клубів в центрі міста. Василь відсмалив на славу, алкоголь та компанія – пальне краще ніж ракетне. Ба більше, ухитрився взяти номера телефонів в двох файних дівчат. В принципі, він був задоволений. Ще б пак, одна з них, або була сильно напідпитку, або зачарована ним. Вона витягла його з клубу та потягла до себе додому. Далі все було в традиції жанру. Принаймні, повинно було бути. Вона майже його роздягла, сама ж була повністю оголеною, така спокуслива, так вихилялась перед ним. Як раптом, її голова розділилася навпіл, від лоба, до підборіддя, по краях здоровенної пащі були гострі, як в пилки, зуби. Загорланивши що було сили, Василь вибіг з дому, в одних трусах і біг по вулицях, не відчуваючи листопадного холоду, не відчуваючи втоми в ногах. Він чув, як у нього за спиною шкребуть об асфальт кігті. Воно гналося за ним, йому було так страшно, що здавалося його душа, відділилась від тіла та біжить за ним, не встигаючи наздогнати його тіло. Парубок вже добіг, до свого двору, як боковим зором побачив двох чоловіків: «Слава Богу! Люди!» Але не встиг він зрадіти, як ця тварюка виникла за їх спинами. Одним укусом воно зробило одного чоловіка на голову коротшим, це відбулося так, ніби голова зникла, а на її місці стала голова цієї жахливої істоти. Тіло все ще стояло, а з нього дивилося байдуже обличчя, яке було гарним. Очі дивилися в різні боки як в хамелеона, а зі страшної пащі, стікала кров, зі шматками волосся та плоті. Іншому чоловікові, істота вирвала, одним махом своеї кігтистої лапи, весь живіт до хребта. Дикий вереск заповнив двір і було не зрозуміло хто верещав сильніше, чоловік без животу, що намагався відповзти від того місця, чи Василь. Тут вже хлопця охопила відчайдушна паніка, він забіг на сходи до під’їзду, але перечепившись, впав, розбив коліно. Проте, він болю не відчував. Коли він заповз на свій поверх, то з відчаєм усвідомив, що ключі від квартири залишилися в джинсах. З істеричним криком він почав выбивати старі дерев’яні двері в свою квартиру, чуючи, як по сходах повільно шкребуть кігті, як плямкає здоровенна пащека. В п’ять ударів он, все ж таки, вибив двері, пошкодивши свою стопу. Залетівши в квартиру, він захлопнув вхідні двері, хоч це було й безглуздо, та закрився в старій шафі. Його обличчя було повністю в сльозах, шмарклях і слюнях. Сечовий міхур зрадницьки ослаб. Він чув булькаюче дихання, і скрегіт кігтів, чув сморід, від суміші свого холодного поту та сечі. Василь з жахом усвідомив, що бігти більше нема куди, його розірвуть так само, як і тих чоловіків на вулиці. Раптом все змовкло, а ні булькання, а ні плямкання, а ні скреготу. Та жах не відпускав хлопця, він не міг вийти, від цієї тиші стало ще страшніше. Він відчув, як йому на голову, щось капнуло. Зі стін шафи різко виросли чотири кігтисті лапи і кожна схопила його за окрему кінцівку, він подивився нагору, а там, в шафі виникло те саме обличчя, таке ж без емоцій та жахливе. Хлопець втратив свідомість.

Василя знайшли вранці сусіди, й одразу викликали швидку, де він і отямився. Як сказали лікарі, алкоголь, який він вживав у клубі, був не якісним, цілком можливо, що йому могли щось підсипати. Василь погодився з цією версією, після того, як він був виписаний з лікарні та побачив, що в квартирі жодних слідів, окрім його особистих, нема. В результаті його дій, Платон втік з квартири, але через деякий час повернувся. Втім найдивніше полягало в іншому. Після того інциденту, професор повністю звільнив його від діяльності на кафедрі, а квартирні умови залишилися колишніми.

Хоча у вузьких колах професора розуміли. Це найменше чим він міг віддячити піддослідному. «Випромінювач Костенка» дуже добре себе зарекомендував, або як його ще прозвали – «Володарем жаху».

Протокол №001.

Мета експерименту: змусити людину відчувати страх або жах шляхом впливу на мозок з відстані.

Суб’єкт експерименту: перший прототип випромінювача Костенка (далі суб’єкт).

Опис суб’єкту: суб’єкт представляє собою електро-механічний прилад, який складається з основного тіла, у вигляді корпусу в якому генеруються мозкові хвилі істот, в стані страху. Отримані хвилі потрапляють до фокусуючої лінзи, що трансформує їх в концентрований промінь спрямованої дії, основне тіло закріплене на штативі для забезпечення стійкості та координації направлення впливу. Суб’єкт також обладнаний сканером фізичних показників живих організмів, здатний показати повні фізичні параметри організму. Живлення здійснюється від звичайної розетки двісті двадцять вольт.

Об’єкт експерименту: студент академії психології та психіатрії Гонобобель Василь (далі об’єкт).

Опис об’єкту: сучасна людина віком 18 років, чоловічої статі, зріст 167 см., вага 75 кг. Комплекція тіла средня, колір волосся русявий. Для більш детального ознайомлення з физичними даними об’єкту дивіться додаток №1 (копія медичної картки).

Експериментатор: доктор технічних наук, доктор медичних наук, Костенко Віталій Савович.

Умови експерименту: об’єкт експерименту не знає про існування суб’єкта, та експерименту. Об’єкту надане житло з максимально комфортними, для людини, його класу, умовами. Для відсутності у об’єкта депресивного настрою, перед початком експерименту, до нього була заселена одна домашня тварина, кіт на ім’я Платон (далі об’єкт/1). Також об’єкт найнято на неофіційну роботу до кафедри, в якій тимчасово працює експериментатор, для здійснення безпосереднього спостереження за об’єктом без застосування приладів спостереження.

01.09.20.. р. Початок експерименту: об’єкт заселений в своє, тимчасове житло. Знайомство з об’єктом/1 успішно завершено, реакція обопільно-позитивна. На початковій стадії експерименту було вирішено не проводити вплив на об’єкт, задля повної адаптації об’єкту до нових умов проживання.

03.11.20.. р. У зв’язку з повною адаптацією об’єкта до умов експерименту, було прийняте рішення про застосування впливу суб’єкта. Для забезпечення безпечного рівня випромінювання для людини, прийнято рішення провести калібровку на об’єкті/1.

Суб’єкт було приведено в дію, потіжність випромінювання 5%, спрямовано на об’єкт/1.

Опис реакції: на випромінювання потужністю 5%, реакція у об’єкта/1 відсутня. Зміни в поведінці відсутні. Зміни в показниках здоров’я відсутні. Цілком можливо, що для результативного впливу такої потужності необхідно скоротити відстань між суб’єктом та об’єктом/1, оскільки відстань надто велика. Прийнято рішення підвищити потужність випромінювання до 15%. Експеримент призупинено у зв’язку з незапланованим відключенням живлення. Для не допущення в подальшому такої проблеми, в конструкцію суб’єкта були внесені зміни.

04.11.20.. р. Суб’єкт приведений в дію, потужність випромінювання 15%, направлено на об’єкт/1.

Опис реакції: реакція об’єкта/1 на випромінювання суб’єкта потужністю 15% зафіксована. Об’єкт/1 виліз на підвіконня в квартирі, та дивився прямо на вікно квартири, в якій знаходився суб’єкт. Об’єкт замітив реакцію об’єкта/1, та спробував, шляхом змаху рукою перед очима об’єкта/1, вивести його зі ступору. Реакція об’єкта/1 на дії об’єкта відсутня. Об’єкт/1 продовжував дивитися на вищезгадане місце, та не реагував на зовнішні подразники, до тих пір поки не було вимкнене випромінювання суб’єкта експериментатором. Зміни в показниках здоров’я об’єкта/1 відсутні. Прийнято рішення підвищити потужність випромінювання до 30%.

05.11.20.. р. Суб’єкт приведено в дію, потужність випромінювання 30%, спрямовано на об’єкт/1.

Опис реакції: реакція об’єкта/1 на випромінювання суб’єкта потужністю 30% зафіксована. Реакція дуже виразна, об’єкт/1 почав уникати контактів з об’єктом, не давався в руки, а коли дії об’єкта стали наполегливішими, об’єкт/1 заховався під ліжком, шипів. Будь-які дії об’єкту з метою заспокоїти об’єкт/1 виявилися марними. Прийнято рішення припинити застосовувати випромінювання на об’єкт/1. Після припинення впливу суб’єкта, об’єкт/1 повернувся в спокійний стан, проте, ще деякий час не вилізав з-під ліжка. Було зафіксовано: підвищення активності мозку; прискорений серцевий ритм; підвищений рівень адреналіну. Після припинення випромінювання, в об’єкта почалася депресія, зафіксовано підвищений рівень кортизолу та підвищена активність гіпофіз-адреналової системи. Прийнято рішення про припинення впливу суб’єкта на об’єкт/1, тому, що подальше підвищення потужності випромінювання може виявитися критичним для об’єкта/1.

Примітка: 06.11.20.. р. об’єкт, під час роботи на кафедрі експериментатора, все ще перебував в пригніченому настрої. Експериментатор провів профілактичну бесіду з об’єктом, з метою заспокоїти останнього. Під час бесіди було прийнято рішення звільнити об’єкт від діяльності на кафедрі, з метою зменшення навантаження на мозок. Наступного дня рівень кортизолу в тілі об’єкта стабілізувався. Можливо, що стан об’єкта змінився через спостереження за об’єктом/1 під час випромінювання, хоча експериментатор не виключає можливості, що фокусування випромінювання суб’єкта може бути розсипчастим в залежності від відстані впливу. Вказаний факт прийнято до відома, та буде досліджений після завершення даного експерименту.

08.11.20.. р. експериментатор дізнався, що об’єкт під час вихідних піде в нічний клуб. Цілком можливо, що об’єкт піде в нічний клуб неподалік від місця експерименту. Прийнято рішення провести випробування суб’єкта в умовах з підвищеним рівнем алкоголю в крові об’єкта, для проведення вказаного досліду потребується підшукати нове місце розташування суб’єкта.

10.11.20.. р. 22:18 – об’єкт зі своїми однокурсниками вирушили в нічний клуб неподалік від місця проведення експерименту. 11.11.20.. р. 00:13 – об’єкт, після вживання деякої кількості алкоголю, опинився в стані алкогольного сп’яніння середньої тяжкості. Підвищений рівень ендорфіну. 01:20 – молода дівчина, яка познайомилась із об’єктом в клубі, силою потягнула його за собою, та вивела з приміщення клубу, об’єкт опору не чинив. 01:34 – об’єкт зайшов в будинок дівчини, судячи за їх поведінкою, обидва зараз будуть вступати в статевий зв’язок. З урахуванням нових умов експерименту було прийнято рішення відвищити потужність випромінювання суб’єкта до 50%.

11.11.20.. р. 01:37 – суб’єкт приведений в дію, потужність випромінювання 50%, випромінювання спрямовано на об’єкт.

Опис реакції: реакція об’єкта на випромінювання суб’єкта потужністю 50% зафіксована. Реакція дуже виразна. Як тільки суб’єкт почав дію, об’єкт дуже сильно закричав, та, не забравши із собою власні речі, вибіг на вулицю в одній нижній білизні. Необхідно відмітити, що реакція дівчини в цей момент була досить кумедною, через деякий час перебування в ступорі її охопив гнів і вона зібрала всі речі об’єкта та викинула їх на вулицу, викрикуючи в його адресу щиру нецензурну лайку. В цей час, об’єкт біг по вулице, глядячи за його напрямком, він біг у бік попереднього місця експерименту. Сканер показував різкий сплеск адреналіну, та підвищене серцебиття. Добігши до свого двору, він побачив двох чоловіків среднього віку, які також були в стані сильного алкогольного сп’яніння. Об’єкт зупинився та дивився на них. Обидва чоловіки не змогли втримати своєї рівноваги і впали в кущі. Побачивши це, об’єкт знову закричав, та забіг в під’їзд, в ході чого він перечепився, та впав. Сканер показав незначне ушкодження верхніх тканин колінного суглоба правої ноги. Об’єкт піднявся на свій поверх та з п’яти ударів вибив вхідні двері у квартиру, в якій проживає. За рахунок підвищення рівня адреналіну в крові, об’єкт використовує можливості свого організму по максимуму, не відчуваючи болю. Проте, він сильно пошкодив праву стопу, вибивши нею двері. Після того як об’єкт увійшов в приміщення квартири, вплив припинився. Прийнято рішення повернути суб’єкт до початкового місця проведення експерименту.

03:10 – суб’єкт було повернуто на початкове місцезнаходження. Суб’єкт приведено в дію, потужність випромінювання 50%, випромінювання спрямовано на об’єкт.

Опис реакції: реакція об’єкта на випромінювання суб’єкта потужністю 50% зафіксована. Реакція дуже виразна. Об’єкт кричить від жаху. Внаслідок черезмірного виснаження тіла, після підвищення адреналіну, в його кінцівках почали проявлятися судоми. Активність мозку дуже підвищена, серцебиття підвищене. Через сильний стрес, було виявлено мимовільне сечовипускання в об’єкта. Було прийнято рішення припинити роботу суб’єкта. Як тільки суб’єкт припинив свій вплив, об’єкт втратив свідомість.

Примітка: у зв’язку з вищеописаною реакцією, потужність випромінювання суб’єкта 50% прийнято вважати максимально допустимою для звичайної людини. Випромінювання потужністю вище за 50% вважається критичним. Згідно отриманої інформації, з обласної лікарні, де було доставлено об’єкт, у останнього був виявлений нервовий зрив. Було прийнято рішення, написати в епікризі, що причиною нервового зриву було вживання невідомих речовин з психотропною дією. Об’єкт більше не буде підданий дії суб’єкта та буде жити далі в умовах експерименту під пасивним наглядом.

Також було вирішено провести подібний експеримент за участю людей інших класів та професій, розглядається дослід з групою осіб. Даний експеримент визнано успішним.