Лист принцесі

Якоїсь миті я раптово зрозумів,

Що без тебе жити більше я не можу.

Ти — моя муза із прекрасних снів,

Кохаю твій голос, на спів дзвіночків схожий.

​Моє ти серце повністю полонила

Своєю дивною, неземною красою.

Ніким у житті — яка б не була сила —

Я не пишався так, як лиш тобою.

​Кохай мене в усіх відтінках слова,

Вербуй у свій полон, за собою клич,

Щоб забував я знову і казково,

Що таке стужа і холодна ніч.

​Ми — день і ніч. Контрастні та величні.

Ти — сонце лагідне, яскраве і гаряче.

А я — лиш місяць, холодний та таємничий,

Що у твоїх променях тихо плаче.