Коли розсиплеться цей час

Коли розсиплеться цей час

на мерехтливі, гострі зерна,

і всесвіт, що тримає нас,

в німу матерію поверне,

Ми перейдемо за поріг,

де простір дихає полином,

де замість стоптаних доріг

Чумацький Шлях у вічність лине.

Там, де закінчується ніч

і гаснуть вигадки пророчі,

ми серед тисячі облич

впізнаємо знайомі очі.

Крізь океани німоти,

крізь зоряні холодні брами,

я точно знаю — знову ти

мене знайдеш поміж віками.

І цей тугий, стальний зв'язок

не розірвати жодній льдині.

Зустрілись… Знову той же крок.

Рука в руці… І очі сині…

05 червня 2026 р.