Є ми…
40020
Розмова тиші поміж нами —
Це не мовчання, не застій.
Це шепіт, тканий вечорами,
Прозорий, легкий і святий.
Коли слова немов завада,
І голос — зайвий у пітьмі,
Ми тишу п’ємо, як відраду,
У безумовній глибині.
Там кожен погляд — ніби фраза,
Зітхання — крапка у рядку.
Застиг весь світ. Є ми… й мовчання.
І тиша… ноту шле м'яку…
11 липня 2026 р.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯