Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #тиша (34)

Ведриця

Вже сходить сонце, мріє ліс,

Умилась росами трава.

А на воді лунає скрізь

Так дзвінко пісня - не слова.

Яка краса! Зелений рай!

І душу огортає сум,

Бо скоро цей чудовий край

У своїм серці понесу.

Спиніться тут, забудьте все, -

Ми в гаморі живем щодня.

Природа спокій нам несе

Якщо відкритись їй сповна.

* Ведриця - база відпочинку в червеньському районі Мінської області для людей з порушеннями зору від заводу "Світлоприбор", яку наступного року продадуть.

(червень 2022 р.)

...

Марина Герелюк

неможливе

у квартирі холодно

окрім електроенергії треба

ще дбати про інфраструктуру,

вражену рашистськими

придурками.

день на день не приходиться.

довго вдивляєшся у

тікток абощо, доки

тебе не відпустить

(у 2008 році одна

студентка сказала,

що "попускати" – це

такий жаргон, але

я вперто вживаю

по своєму)

відчуття свободи перевершує

все! перед ніч нарешті

западає тиша, я

вдягаюсь у кілька шарів

одягу та залажу

під ковдру.

тиша – то моє все!

чути, як шумить фреон

(чи що там іще біжить)

в холодильнику.

навіть дощ перестав

стукотіти по залізному

підвіконню. я нарешті

здіймаюсь на крилах

(вони з'являються,

наче збіговисько дітлахів

у загубленому серед

всесвіту інтернаті)

і ще ти неодмінно

маєш зловити

щось, що насправді

зловити

неможливо.

...

мелхіседек

Життя за містом

Життя за містом прекрасне,

Коли пташки співають,

Поля широкі своїми барвами переливають.

Там тиша і духовна нуга,

Проходить потрохи світська туга

І дух обновляється ранньою росою,

Духовний мир приходить з весною,

А восени й взимку сидиш біля вікна

І поглинаєш з книг жадібно знання.

Й ніщо на пусте не відволікає,

Негатив за горло вже не тримає.

...

Діана Гобой

МЕЛАНХОЛІЯ

Лавка дерев’яна під парканом

В барвах золотистих утопає…

Це її священна пектораль,

Та на жаль вона цього не знає.

Їй байдуже до життя людей,

І погодних примх вона не відчуває,

Все одно їй чи йде дощ,

Чи садками літо бабине гуляє…

Я присів на лавку, зажурився,

Дивлячись на горобину зграю.

Пригадалося розхристане життя…

Раптом, чую, голос з саду долинає:

«Нічого журитись, чоловіче,

Коли сонце над тобою в небі сяє

І життя вирує навкруги,

Але ти його чомусь не помічаєш…»

Я здригнувся. Озирнувся. Тиша.

Запитав я в тиші:

Що таке ти знаєш про життя,

Чого я ще по цей час не знаю?..

Тиша з саду враз відповіла:

«Нам, як звісно, не прожити без гріха,

Але ж дане нам життя – то є любов свята,

І вічне, перед Богом, каяття…»

Прошепотіла тиша з небуття.

...

Анатолій

парваті

є вічні теми: цуценята

й роздягнені дівчата.

це з того, що викликає позитив.

також можна почати схиляти –

наприклад, купляти лахи.

якщо ці дві теми поєднати,

то може навіть постати бізнес.

і так є в усьому: треба

поєднувати, що потрібно

із тим, що схвалюють інші.

врешті-решт, усе купляється:

взаємопродаж – це і є

всемогутня більшість.

яким би ти не був розумним

або ким себе не вважав –

все вирішує всепроникна

присутність. але це вже

релігія, пробачай!

легко втратити рівновагу

й почати бігати за крамом

чи за тим, що на ньому

зображено. тож

або ти лихвар,

або клієнт, наперед

на всесвіт ображений.

від цієї течії, сповненої

лихої долі, хочеться утекти.

я невтомно повертаюсь

до улюбленої обителі,

сповненої цнотливої тиші –

але це вже річ, до якої

ще треба дорости.

...

мелхіседек

Тепер, коли ви навпроти

Тепер, коли ви навпроти

у бік, ледь подавшись натомленим профілем,

здається, чіпляєтесь ниткою голосу

за вушко ще гострого слова;

шепотом,

кинувши в простір, кудись, знеохочено;

листя

прошивши в сум схоплених

шелестом,

вишивши гладдю над обрій –

птахів;

довго тривожитесь вицвілим реченням,

креслите вічність в повітрі що

крайністю,

сходиться точкою в талії

вісімки,

наче приречення в слові –

прощай.

Профіль тримаєте гордо,

безпристрасно,

Знаючи

першою вийдете ви.

Звідси,

з картини,

з пейзажу, що вичахнув

і мерхне в байдужім

безвітрі

брови.

02.08.2021

...

Володимир Каразуб

Подарунок

Зробіть мені, будь ласка, подарунок.

О ні, не бійтесь, він не дорогий.

Для мене стане наче порятунок -

Не видний ззовні, але визначний.

Зробіть на совість, коли ваша ласка,

Без упаковки, стрічки чи прикрас.

Сам по собі він вже чудова казка

З використанням не на один раз.

Цей подарунок так мені потрібен

Для творчості та спокою душі…

Це люба тиша... - гамором світ повен,

У ній думки витають не чужі.

Зробіть і ви такий собі дарунок.

Нам кожен день шуми приносять стрес.

Завжди тримайте поруч цей пакунок,

Щоб не давив на вас тривоги прес.

(червень - липень 2022 р.)

...

Марина Герелюк

Холодне плетиво ночі

Холодне плетиво ночі

стоїть на моїй сторожі

та укрива мене тихо.

А місяць знову охоче

дістане меч з-під сорочки

і вдарить променем спритно!

Враз стихнуть гуркоти міста.

Дрімота йде до обійстя,

позаду спалахи-зорі:

з туману зіткана дама,

а сукня - вранішня кава.

Витає спокій у домі.

Та жовте коло-світило

фіранку знов відчинило

і хижо глянуло в очі...

Вернулись гуркоти міста.

Сторожа прийде вже після,

вкрита покровами ночі.

Квітень 2023 р.

...

Роман Фещак

МОва тиші

Зловісну тишу розрізає лезо

Жахливих криків... Нелюдських, страшних...

Десь там, у невідомості небесній

Таїться дар емоцій непростих.

І тиша проводжає крик назовні:

Він йде угору, до нечуваних світів.

Хтось це почує, щирим серцем оборонить,

А хтось не прийде крізь густі тумани днів.

У тиші також є і власна мова,

І своя дума, і пісні без слів.

У тиші є палітра кольорова-

Від чорних і до білих почуттів.

Чи ворог тиша? Чи вона даремна?

Лише тоді, коли мовчать ганебно стіни.

Лише тоді, коли в глибоких чорних недрах

Весь спокій перетворюють в руїни.

Бо тиша також і хвилюється, і плаче,

Вночі уміє зорі рахувати...

Хоч сліз її не чують і не бачать,

Та не витримує усе життя мовчати.

© Віра Семків (березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Тиша

- Ти чуєш як у тиші народжується день?!

У ньому є багато неспіваних пісень.

- Так чую-відчуваю під зорями вночі,

Як розум спочиває буремної душі.

Їй рано теж вставати в багряний колір хмар

Свій погляд посилати, пірнати в безліч справ.

- Таких мільярди сплячих у кожну мить доби.

Коли вставати нашим, як раз іншим лягти.

Такою круговертю неспинного життя

Наповнені буденні й святкові миті дня.

- Тож тиша - вісник дії, плацдарм взаємодій.

Вже півень кукаріка - в симфонію поринь!

...

Легрей

Римована ніч

В домі вже панує тиша,

В підвіконня крапле дощ.

У сьогодні лиш година,

Потім завтра почалось.

Я сиджу рядки римую,

Хоч давно вже треба спати.

Знаю, є у світі люди,

Які будуть їх читати.

Тож ще трохи від сьогодні

Заберу в прийдешній день.

Бо коли рядки кладуться

Й серцю хочеться пісень.

...

Легрей

Острів самотньої душі. У співавторстві з Xonna

Приблизно два дні тому

Я зрозумів, що бажаю від цього життя -

Я обрав для себе мету.

І зараз літак везе мене у невідомі місця.

Мій шлях був довгим.

Серце хотіло тиші, душа - змін.

Я відчув цей поклик,

Вийшов за межі "звичного", приборкав сплін.

Ось вже поряд - самотність моя,

То царство душі, спокій моїм відчуттям.

Нарешті опинився я сам.

Більше жодних людей, і ніяких соціальних ран...

Все пронизано тишею.

Незвіданий острів дарує спокій.

Віднайшов себе справжнього,

Зцілив свою душу від полум'яних мрій.

Я сиджу на пірсі, вже сам,

Навіть птахи ті чудові, тропічні

Не відривають мене від загоєння давніх травм.

І тільки хвиля тихенько шепоче мені:

- Поринь у глибини себе, віднайди

Музику серця свого в цій тиші.

Вийди за рамки минулого, залиш сни.

Не зупиняйся ніколи - то смерть для душі.

~3•серпня•2023~

...

Lexa T. KuroXonna

Мовою надії

Не бійся сказати, бійся змовчати...

Надати словам заживого вокалу,

Скупати їх тіні у сні кришталю́...

Чи довго б лишалось у тьмі несказанне,

Чи довго б горіли міські авеню?..

Тільки слова і чужі обереги...

Сховатись мотиву - не бути весні,

Тій що у душах писала мольберти,

Тій що чекала, аби не піти...

Чисті слова до земелля - поло́ва.

Їх розривають гарячі вуста.

Біла надія, що знов не знайома,

Тішить уламки розбитого скла...

І є що сказати, коли відпускаєш,

Є що зронити, над нами - зоря...

Чисті слова, яких зовсім не маєш,

Постануть садами у тиші вікна...

19.08.2023

...

Сара Ґоллард

Часова площа

Не стане коритися житнє каміння...

Вона засинала під витоки тіл серенади,

Билося серце ніким не почутих алей.

Замазані вишнею ви́сіли кетяги вати

В далекому небі, обрамленні сірих ідей.

Вона пробачала, коли забувала розлуку,

Вона виринала, коли не писала рядки.

Цілісні мури походили радше на муку -

Згущалися вії, немов на роїння води.

Вона пролітала, мов ластівка, шовком надії,

Аби перетишити всі застарілі міста,

Якими скидалися тучні й незмінні події,

Якими журилася вся прибережна весна.

Вона не любила так міцно, аби до потуги.

Вона не тримала так легко, немов до пера.

Квітами затишку дихали зморені луги,

Пасмами ночі спадала найважча гора...

10.06.2024

...

Сара Ґоллард

Останній. (Вірші поміж пісень).

Ну от і все, тобі я більше не напишу, цей вірш останній

Бо й так порушив свою тишу заплутавшись в коханні

Мені вже скоро сотня літ про що я думав…

Що від віршів моїх смішних розтане туга…

Що від віршів моїх сумних розійдуть хмари

О ні не буде як хотів, це мрій примари

Вірші то для душевних дів, не карʼєристок…

До них достукатись мені забракло хисту

Вірші мелодії душі записані словами

Вірші то радощі і сум лягли рядками

Я своє серце оголив, стоїть роздіте

Серед байдужості і злив чекає літа

А може осені чека, тепер хто знає

Вірші доступні лише тим хто серце має…

...

Bodmer

Тиша

Тихо, тихо

Послухай, як дихає

Невагомість

Ночі

Серця,

Мови,

Її любові,

Спекотний гін.

Як тихий шепіт,

Мов літній легіт,

Зриває листя

Зорі,

Зойки,

І там колихає,

Коли кохає

Твій місяцем

Вилитий силует.

Дописує подих,

І втоплює погляд

У відблиски віддихів,

Заводь очей.

Світанок здимає

Фіранку біляву

І стягує сонце

Мереживо слів.

І ти прокидаєшся

Серцем оголена,

Щастям напоєна,

І обеззброєна,

Вдихаючи тишу

Розвіяних снів.

Гладь.

19.08.2023

...

Володимир Каразуб

Меридіан

Тиша завжди залишає натяки на

Продовження слів,

Або на продовження фраз,

Або розсилає чорних птахів

Щоб ти роздивився нотний стан.

Щоб ти роздивився її мотив

Щоб ти розпізнав дивний почерк садів,

Повен теплих вітрів і холодних вітрів,

Щоб ти пізнавав свій меридіан

Де для тебе вона,

І для тебе вони,

Де нових птахів розсилає війна,

Де сирени, де вибухи і лунка

Тиша, яку обдираєш ти.

Тиша, яку обираєш сам.

І пишеш

Далі

Продовження слів

Затягнувши рядками

Меридіан.

12.02.2023

...

Володимир Каразуб

Густа і всепроникна тиша ночі

Густа і всепроникна тиша ночі,

Між чорнотінням щеботу опісля

Опівночі коли невтомна пісня

Гойдає гілля мокре від дощу.

Стікають з листя, струшуються вітром

Прозорі краплі. Дивишся у ніч

І чуєш кроки, шурхіт крил у вільхах,

І легкість неба чистого від сліз

Що звідкілясь тебе охопить втіха,

Немов згадаєш, щоб відволіктись

Про те, що гратиме твоя футбольна збірна

Уже за мить. Ще трохи і за мить

Твоє життя наповниться важливим

Потрібним сенсом, як природа злив

Наповнює життя, як спів пташиний

Оспівує розбурханий мотив.

І тихо мерхне в ніч одівши голос.

29.05.2022

...

Володимир Каразуб

Півень цокотить горіхи

Півень цокотить горіхи,

Соняшник сонце віта.

Я, відганяючи лихо,

Римую до тебе листа:

"Вчора збирали м'яту

З неї варити чай.

(Кішка була дуже рада!

Поїла увесь врожай).

Півень цокотить горіхи,

Кури клюють зерно,

А Байрактар, всім на втіху,

Охороняє село.

Люба, ти ж знаєш – природа...

Соняшник сонце віта,

Тихо, лиш я у полі,

Товариш зі мною – ягня.

Спокій для мене – ліки,

Місто – хвороба тяжка.

Ти приїжджай, хоч на літо,

До рідного мóго села.

Півень горіхи цокотить,

Небо темніє у ніч.

Боже, який же тут спокій.

Ти приїжджай. Скоріш..."

...

Мрійка

між побитих часом тарілках

я не кохав тебе ще ніколи

ніколи за весь цей час

я не розумів твоїх балад про погоду

і за що ти марнуєш мій час.

але зараз я усе розумію

я віддав би за тебе навіть життя

тільки ти можеш дати мені, те єдине

що рятує людям життя.

тільки ти можеш дати любов

яка не буде залежна від когось

вона не вільна, як підліткова

і не бурхлива, як хвилі життя.

адже ми й не маленькі,

не діти, але все ще люди.

втомлені й стерті у попіл цим темним життям.

стоячи так на розмальованій кухні

між побитих часом тарілках, хоч

не було наміру зіпсувати і розбити усе на шматки, ми замислюємось лише про майбутнє

і знову марнуємо час.

поруч із нами немає кота,

немає собаки, дитини.

ми живемо тільки вдвох у старій, японській квартирі. і немає більш сенсу життя,

ні у мене, а в тебе ще відтоді.

ти забрав мої роки життя

лише доторкнувшись рукою.

але я досі не пожалів,

що зустрів тебе в тому бою.

...

віоленл

Щасливії

Щасливії люди... а хто це такі?

І як же живуть на землі, просто так?

Не плачуть ночами, не водяться злі?

Міцні, нездоланні й брехати мастак?

Не треба таїти порізи на тілі,

Не треба ходити в одежі-мішках?

Ховати недоліки й лінії білі,

Труїтися кавою, давити свій жах?

Не скурюють пачки цигарок за день,

Не сплять по ночах- за любов'ю всихають.

Плейлист із сумних, безнадійних пісень

Та тільки існують, лише спочивають.

Не йдуть там де люди прості зависають,

Проте і бояться зостатись одні.

І прагнуть любови, хоча і не знають

Що зараз загублені, зараз на дні.

Щасливим чужі ці моменти й турботи,

Не в змозі вони зрозуміти це в вас

Ось так і живуть і не знавши роботи,

Що ви проробили в свій «зоряний» час.

...

Green mermaid

Недільна тиша

Я навмисно повинен промовчати, щоб ти

Зібрала ці три краплі і почала жонглювати ними…

Здається, так далеко відплили від берега,

Що слова розтріскались на літери і ми

Тепер ведемо безкінечні діалоги що немають доріг.

Махаємо веслами, б’ємо по воді, глушимо рибу

І шкіримося, регочимо.

Час від часу хтось помирає і ми прив’язуємо до нього

Камені жалю і опускаємо на дно...

Поглянь, кохана:

Місто, чекає на нас теплим каменем ратуші,

Сонцем протоптаних стежок, що никнуть за димкою пагорбів,

Де вони непомітно потягуються із сонливою знемогою хмар.

Кохана,

Ми лежатимемо на березі скуйовдженої постелі

Де на екрані неба, веб-камери недільної тиші

Транслюватимуть місто нашої мрії.

27.05.2023

...

Володимир Каразуб

На пристані стою

На пристані стою

І вітер лагідно розвіває волосся,

Я пошепки молю,

Щоб скоріше розцвіло колосся.

Я бачу лодочників що пливуть по Стиру,

Як хвилі відходять кругом навколо

І я вздовж річки іду,

Гордо тримаючи осанку як Зорро.

Цим ранком я з натовпом зливаюсь,

Від споглядання матінки-природи наслаждаюсь

І вдихаю повітря на повні груди,

Бачу людей живущих своїх життям всюди.

Іду неспіша, а люди біжать кудись,

Моя ж душа змивається ввись:

Милуюся фонтаном рукотворним

Й травою зеленою буйною яку оглядаю поглядом томним.

Забуваю про все на світі серед тиші цієї

Або ж серед співу птахів-окутуюся нею:

Природою що спасіння і захист несе,

Вона на поміч в будь-яку мить прийде.

На пристані стою,

А дорога довга жде

І річка така нескінченна в довжину,

Вона мене в свої обійми прийме.

...

Діана Гобой

пам’ятаючі руки ;‘

наші руки пам‘ятають усе.

дотики твоєї коханої,

коли ви спали уночі.

вона перебирала твоє волосся,

а ти лише бачила сни.

наші руки пам’ятають усе.

силу, віру й надію,

що тобі дала мати в той день,

коли разом йшли на карусель

і боялись зробити хоч крок.

наші руки пам‘ятають усе.

ті знання, що тобі дарував батько

коли вранці вчились готувати.

коли разом стояли на кухні,

позираючи вдвох у вікно.

наші руки пам’ятають усе,

бо в них живуть спогади й мрії.

ми торкалися ними священних речей,

ми торкалися ними надії.

ми торкались своєї любові,

ми торкалися інших

і торкатимемось знов.

...

віоленл
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Пательня. Випуск 9stas
20.06.2024
Вітаю, друзі. Пательня продовжує свою діяльність. Нагадую, що кожен автор Аркушу має можливість наді ... Детальніше
А як ви виправдовуєте нелогічні вчинки своїх персонажів?Причмелена графоманка
21.06.2024
Я-от кажу, що в житті взагалі логіки не існує (як би ми її там не шукали й не приписували), і буквал ... Детальніше
Про лицарські історії ⚔️Аркуш
21.06.2024

Чи любите ви лицарські історії? ⚔️

... Детальніше
Ви точно впевнені, що знаєте людей, які живуть поруч із вами?Арсеній Троян
21.06.2024
Я от — ні. До 2021 я довго жив в орендованій кімнаті в такій собі комуналці на Холодній Горі (район ... Детальніше
Набір учасників на марафончик закрито.Крапка
31.05.2024
Якось непомітно розтанув травень. Настав червень. А це означає, що починається марафон!!! 🌑🌒🌓🌔🌕🌖🌗🌘🌑 ... Детальніше
конкурс мініатюрRoman Mtt
13.06.2024
НА Підвалі в ФБ розпочався конкурс темних мініатюр. Запрошую до участі. Знайти нас просто: ФБ, фензі ... Детальніше
На Аркуші вже:
11465читачів
136353коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: