Партитура

Уранці світ прокинувся в росі,

Де сонце тче із золота стежини,

І вітер будить на тонкій струні

Із павутини — трепетні хвилини.

Виходить сонце — мов живий оркестр,

Розсипавши акорди над полями,

І кожен крок його — це світлий жест,

Що розчиняє тіні поміж нами.

І небо тане в лагіднім теплі,

Мов шовк, розкинутий над головами.

Кружляє день у золотому склі

У ритмі вальсу і співає гами.

Посвистують птахи у висоті,

Де хмари — білий караван без краю.

А вітер гладить струни золоті —

В цій круговерті смутку не буває.

13 липня 2026 р.