Між крапель літнього дощу

Між крапель літнього дощу

Блукаю вулицями міста.

Вдивляюсь у людей красу.

Десь грому чую тиху пісню.

Змиваю літнім я дощем

Своє минуле, що зникає.

Поміж людей, поміж речей,

У краплях попіл розчиняю.

Усе пощезло, загуло,

Загуготіло в прірву часу.

Сліди пригод і помилок

Я одягаю як прикрасу.

Мене ж чекають нові дні,

Нові пригоди та надії.

Це не кінець у цій пітьмі.

Лише початок новій мрії.

І люди будуть, і світи,

І вир емоцій вкрай шалених.

Ти потерпи! Ще трохи йти,

До радості в очах відвертих.