Кава, вовк і двері в колодязі (редагована і розширена)

Ранок у кав’ярні на Воскресенській почався зовсім не з бадьорого, витонченого аромату свіжообсмаженої арабіки, а з різкого, удушливого запаху дешевих парфумів «Красная Москва» та характерного шелесту картонних папок на затертих зав’язках. Коли Мар’яна звичним рухом відчинила вхідні двері, на порозі вже залізною стіною стояли дві жінки в суворих сірих костюмах радянського крою. Обличчя в них були такими, ніби вони особисто, під протокол, брали участь у вигнанні Адама та Єви з раю за злісну несплату земельного податку та самовільне збирання фруктів.

— Державна податкова служба. Планова перевірка фінансової дисципліни, — заученим, залізобетонним тоном мовила старша, суворо поправляючи важкі окуляри, що на товстому металевому ланцюжку кріпилися на її шиї. — Я — головний інспектор Раїса Іванівна, це моя молодша колега Олена. Будь ласка, негайно надайте для ознайомлення книгу обліку доходів, поточну касову стрічку та всі офіційні дозволи на торгівлю... — вона раптово затнулася на пів слові, дивлячись на Максиміліана, який у цей самий момент абсолютно безтурботно левітував під самою триметровою стелею, ретельно протираючи кришталеву люстру оксамитовим плащем. — ...і... і негайно поясніть, чому ваш бариста так цинічно порушує базові закони земної гравітації та чинний Трудовий кодекс України!

— Це... це екстремальна хатха-йога! — швидко зорієнтувалася Мар’яна, гарячково роблячи Максу за спинами інспекторів знаки негайно спуститися на грішну землю. — Останнє слово науки, сучасні східні методи розслаблення міжхребцевих дисків без відриву від виробництва!

— Сядьте обидва і не робіть із мене дурепу, — Раїса Іванівна по-хазяйськи, з розмаху вмостилася за барну стійку. Дубова Галина під її важкою номенклатурною вагою обурено й гучно скрипнула, але, швидко оцінивши залізобетонний погляд податківця, вирішила цього разу обійтися без підніжок. — Зараз ми детально розберемося з Вашою лівою виручкою.

Саме в цей драматичний момент із темної підсобки, важко сопучи, вийшов Артем. Він волоком тягнув за собою велетенський полотняний мішок, з дірки якого на нову плитку з дзвінким гуркотом висипалися... величезні, ідеально ограновані сині кристали, що яскраво засяяли на світлі.

— Майя, слухай, куди мені краще подіти ці сапфіри? — втомлено прохрипів вовк, витираючи лоб і не помічаючи гостей. — Жмих каже, що це його чесна решта за вчорашні ліверні сирники. Він там у підземеллях Перехрестя випадково здуру розбив якусь древню родову скелю.

Раїса Іванівна повільно, з німим жахом зняла окуляри, і її ліве око нервово сіпнулося.

— Сапфіри? У брудних мішках з-під цукру? Юначе, ви взагалі хоч трохи знаєте, що будь-які операції з дорогоцінним камінням на території міста Суми підлягають спеціальному державному ліцензуванню?! Де ваші прибуткові накладні? Де міжнародні сертифікати походження сировини?!

— Це зовсім не дорогоцінне каміння, що ви, шановна пані! — Максиміліан плавно, наче кажан, підлетів ближче, вишукано демонструючи білі зуби. — Це наші фірмові льодяники! Дуже міцні, екстремальні карамельки для гірських тролів. Хочете особисто спробувати одну штучку для звіту?

Він витонченим рухом простягнув Раїсі Іванівні один яскраво-синій кристал. Жінка, тримаючи оборону, підозріло й суворо лизнула його кінчиком язика.

Її зіниці раптом округлилися до розмірів п’ятигривневої монети, а коротке сиве волосся на голові, піддавшись чистій магії Перехрестя, почало повільно, пасмо за пасмом набувати ультра-яскравішого фіолетового відтінку.

— Олено... терміново записуй у протокол: використання... використання несертифікованих хімічних харчових барвників у великих обсягах... — ледь чутно прошепотіла вона, абсолютно не помічаючи, що через магічний синій кристал її суворий голос раптом став звучати так, ніби вона щойно за раз вдихнула цілий балон чистейшого гелію.

Але справжній, повноцінний міжсвітній аудит розпочався тоді, коли з фіолетового порталу в стіні раптом безцеремонно визирнула кума Моргріт. Вона важкою рукою тримала велетенський, потемнілий від часу сувій із грубої шкіри з залізними печатками.

— Мар’яно! Гільдія Торговців Скель вимагає термінового фінансового звіту за квартал! Ми минулого тижня офіційно передали вам три великі рубіни «Серце Гори» як чистий інвестиційний капітал для розвитку мережі. Де, я вас питаю, офіційний підпис отримувача на пергаменті?!

— Рубіни?! Інвестиційний капітал від гільдій?! — Раїса Іванівна, чиє фіолетове волосся вже почало помітно світитися в темряві підвалу, мертвою хваткою вчепилася в свою папку, намагаючись не злетіти від гелієвого ефекту. — Ну все, мила моя, це вже далеко не просто адміністративний штраф. Це чиста стаття, контрабанда і незаконний обіг валютних цінностей в особливо великих розмірах! Олено, негайно викликай через чергового наряд поліції та податкову поліцію!

Артем, бачачи, що ситуація остаточно виходить з-під контролю і кав'ярню зараз просто опечатають, вирішив терміново застосувати всю свою приховану «вовчу чарівність». Він підійшов ближче, м'яко повівши вухами під біні.

— Дамочки, шановні інспектори, давайте просто заспокоїмося і не будемо поспішати з нарядами. У нас просто... ну, дуже специфічний, регіональний постачальник сировини. Хочете безкоштовної гарячої кави за рахунок закладу? Маємо унікальний, ексклюзивний сорт «Ельфійська ніч». Гарантую: після першого ж ковтка ви назавжди забудете про всі ваші нудні папери та перевірки.

— Не смійте... не смійте давати мені кримінальний хабар вашою контрабандною кавою! — смішно пискнула Раїса Іванівна своїм гелієвим мультяшним голосом, намагаючись виглядати грізно з палаючим фіолетовим начісом. — Ану, покажіть мені ваш касовий термінал! Я особисто перевірю транзакції!

Мар’яна від цих слів із жахом згадала, що через учорашні збої замість звичайного терміналу ПриватБанку в них на стійці сьогодні стоїть магічна чаша Перехрестя, яка приймає оплату виключно «щирою людською вдячністю» або блискучими дрібничками.

Коли Олена з погрозою спробувала прикласти свою банківську картку до чаші, та раптом спалахнула синіми іскрами і гучним, авторитетним голосом Громила Гірчиці видала на всю залу:

— «Увага! Ваша особиста карма занадто обтяжена прихованими штрафами за неправильне паркування біля Центрального ринку. Оплата категорично відхилена Всесвітом! Спробуйте очистити совість!»

— Що?! — обурено вигукнула Олена, мало не впустивши сумку. — Яка ще карма?! Це що за збій банківської системи? Я буду скаржитися в НБУ!

І саме в цей кульмінаційний момент у кав’ярню з боку Воскресенської змовницьки зайшов Андрій Валер’янович. Забудовник виглядав як абсолютний, стовідсотковий переможець у цій будівельній війні: дорогий костюм, ідеальна укладка і погляд, повний зловтіхи.

— Ну що, Мар’яно Василівно? Як просувається ваш державний аудит? — єхидно посміхнувся інвестор, підходячи до бару. — Сподіваюся, Раїса Іванівна вже в повному обсязі зафіксувала у протоколі всі ваші... незаконні архітектурні та фінансові аномалії?

Раїса Іванівна різко повернулася до нього всім тілом. Її фіолетова шевелюра тепер не просто світилася, а від обурення почала випускати в повітря маленькі, тріскучі електричні іскри.

— Андрію Валер’яновичу... тут... тут коїться щось абсолютно несусвітнє! Тут не просто дрібні аномалії! У них тут... у них тут справжні гігантські сапфіри в мішках замість копійок на решту лежать! Тут касовий термінал мені відверто хамить про моє паркування! А їхній бариста літає під стелею без жодної пожежної страховки та каски!

— Ну ось, що я вам і казав, — задоволено розвів руки забудовник, дивлячись на Мар'яну. — Це приміщення смертельно небезпечне для міста. Воно грубо порушує абсолютно всі чинні закони — і фізичні, і податкові. Закриваємо заклад!

Але Андрій Валер’янович у своїх брудних розрахунках знову не врахував головного фактора сумської геополітики.

У двері кав’ярні, захекавшись, кулею забігла Людочка з величезним, затишним плетеним кошиком, з-під білої серветки якого йшов просто божественний, гарячий аромат свіжої випічки.

— Ой, дівчата, доброго ранку! Ви що, з нашої податкової перевірки? А я вас одразу впізнала! — радісно защебетала дівчина, пропихаючись крізь інспекторів. — Раїсо Іванівно, ти ж у моєї мами в кооперативному технікумі велику перевірку робила рівно три роки тому, ми вам ще тоді коробку цукерок шукали! Спробуй швидше мій ранковий пиріжок, він із нашою магічною... тобто, я хтіла сказати, зі звичайною свіжою капустою з городу! Прямо з печі!

І Людочка з усім своїм кулінарним напором спритно сунула великий гарячий пиріжок Раїсі Іванівні прямо в руки.

Як тільки сувора податківця зголодніло відкусила перший шматочок, її обличчя раптом на очах розгладилося, а зморшки навколо губ зникли. Весь праведний гнів, накопичений за довгі тридцять років бездоганної державної служби та виписування штрафів, кудись миттєво випарувався, наче туман над Пслом.

— Ой... Боже мій, як же це неймовірно смачно... — мрійливо, з дитячою посмішкою промовила Раїса Іванівна, повністю забувши про свій гелієвий писк. — Наче в далекому дитинстві, у моєї покійної бабусі на канікулах в Охтирці... Знаєте, Оленочко, — вона раптом абсолютно спокійним, теплим поглядом подивилася на напруженого Артема, — а може, ці великі сині сапфіри в мішку — це насправді всього лише... дуже якісне, дороге декоративне скло для сучасного лофт-дизайну інтер’єру? Зараз так модно робити.

— Ну звичайно, і бариста їхній під стелею теж зовсім не літає, — активно підхопила тему Олена, яка вже щосили, за обидві щоки уплітала свій пиріжок із кошика. — Я уважно дивилася: хлопець просто дуже високий за метрикою, спортсмен, мабуть. Стрибає вгору добре, пружинить від підлоги. Які тут можуть бути порушення?

Андрій Валер’янович від такого кулінарного перевертання гри миттєво зблід, став синішим за сапфіри і ледь не задихнувся від люті.

— Ви... ви що тут, обидві з глузду з’їхали на робочому місці?! У неї волосся прямо зараз яскраво-фіолетовим світлом на всю залу горить і іскри пускає! Вона секунду тому на повному серйозі назвала дорогоцінні сапфіри звичайним склом! Я вимагаю негайного складання акту про закриття!

— Андрію Валер’яновичу, не заважайте інспекції працювати і не псуйте нам своїм криком апетит, — різко, холодним тоном відрізала Раїса Іванівна, акуратно витираючи рот паперовою серветкою. — Пиши фінальний звіт, Оленочко, під мою повну відповідальність: «Під час планової перевірки жодних порушень фінансової дисципліни не виявлено. Об’єкт повністю відповідає всім високим стандартам сумської гостинності. Нестандартний фіолетовий колір волосся головного інспектора є результатом використання інноваційного дизайнерського освітлення кав'ярні». Все, розпишіться, Мар'яночко. Ми вільні.

Забудовник люто, зі скреготом зубів розвернувся на підборах і кулею вилетів із приміщення, з усієї сили бахнувши дверима так, що ледь не злетіли крафтові кульки.

Мар’яна з глибоким, неймовірним полегшенням усім тілом притислася до стійки Галини, відчуваючи, як тремтять коліна.

— Дякую тобі величезне, Людочко, — щиро прошепотіла дівчина, обіймаючи подругу. — Твої фірмові пиріжки з капустою — це, як виявилося, найкращий і найпотужніший антидот проти міської бюрократії у всесвіті.

— Та нема за що, звертайтеся, дівчата, мені для хорошої справи нічого не шкода, — весело підмигнула Людочка, збираючи порожні чашки. — Я просто в начинку перед випічкою трішки таємного «порошку повного спокою» від моєї сусідки-відьми з п’ятого під’їзду додала. На наших чиновників діє в рази краще і надійніше за будь-який грошовий хабар!

І в цю саму хвилину з-за стіни Перехрестя, з темряви підсобки, обережно й глухо пробасив голос закоханого троля:

— Мар’яно! Чуєш, там ця ваша людська податкова вже остаточно пішла? Можна мені вже нарешті виходити в залу на світло? А то я тут у підсобці від нудьги та страху випадково... ну, зовсім ненавмисно з’їв вашу велику картонну книгу скарг та пропозицій... Вона виявилася такою приємною, паперовою і солодкою на смак, що я не втримався...

Мар’яна лише мовчки заплющила очі й тихо засміялася, міцніше стискаючи гарячу руку Артема.