Під великим старим дубом

Під великим старим дубом

Гралося собі мале дівча,

Сонячні промінчики лоскотали очі

Вітер торкався її лиця.

Щира мов сонце, легка як вітер

Йшла вона стежкою до води.

Вона мала багато світла

Що зігрівало всіх навкруги.

Йшли роки, день за днем минав.

Її світло, яскравішим ставало.

Й не було тих хто її не знав

Хто не бачив як серце палало.

Вона несла в собі тепло

І ділилася ним усюди

Але як там колись не було,

Вічним ніщо не буде.

Вона згасла, згоріла вся

Віддала все тепло, що мала

Навіть промінь її життя

Тихо згас коли вона спала.

Стало холодно і самотньо стало,

Всі забули про те дівча,

Що колись, як сонце палало

Й усміхалося всім щодня.

І лиш дуб памятати буде.

Тихий вітер розкаже йому.

Сонце буде світити всюди,

І всміхатиметься комусь.