Зірка і Місяць

Чому й досі являєшся у снах мені?

Чому у снах ще такі щасливі ми?

Знаю я, що час уже забути,

Ті ночі любові, щирості й свободи.

Та не відчуваю я свободи,

Ніби місяць, застряглий в зеніті.

Чому відпустити так тяжко,

Коли ти літаєш так вільно?

Кажу – так буде краще,

А чується – все так неправильно.

Я була зіркою, а ти моїм місяцем,

Загубитись хотіли в потоці.

Всесвіт занадто великий,

Тож певно, загубитися вийшло.