Чорна хустка

Ой, мамо, вибачте, що одягнув вас в чорну хустку,

Й додав у ваші скроні сивини.

Пробачте, за душевну пустку,

Що замість меду п'єте горя чашу із терпкої бузини...

Кохана, вибач, що сховаєш коси в траурну вуаль,

Що сльози розпачу я принесу тобі.

Розіб'ю наші почуття, як той крихкий кришталь,

Лиш синьо-жовтий стяг за мужність вручать молодій вдові...

Пробач, моє ще не народжене дитя,

Що не зумів продовжити свій рід.

Не благословив тебе на праведне життя

Та не вберіг від всіх прийдешніх бід...

Рідненька Україно, й ти пробач,

Що квітчастий вінок на чорну хустку ти змінила.

Блакитне небо плач дощем за мною, плач,

Я ангел, Бог мені дав крила...