Крізь біль

Я живу крізь фізичний біль,

що роздирає мене з середини.

А моторошність буття

вбиває в мені людину.

Я плачу, але без сліз,

без посмішки — а сміюся.

А серце з'їдає цвіль,

та з нею я не борюся.

Не варто казати собі,

що все, як є, так і має бути.

Не варто починати любити —

адже потім вже не забути.

Неможливо бути чужим

для себе і свого серця.

Не потрібно говорити їм,

що любові повтор вернеться.

Не повернеться, друже любий, —

все втече в далечінь, і годі.

Не шукай ти для себе згуби,

знай: не буде другої нагоди.

Треба жити — ось тут і зараз.

Не для всіх нове завтра прийде.

І по плану все йде чи ні —

з Божою поміччю якось вийде.