ПОМІЖ

А чи можна обирати власний шлях?

Чи дорогу вже призначила нам доля?

Або йдеш, або стоїш, і більш – ніяк.

Це усе, що можеш ти собі дозво́лить…

Спотикаєшся і падаєш. Встає́ш…

А, можливо, що і ні – таке буває:

Відчуваєш, що ти ніби не живе́ш,

Відчуваєш – не помер, та помираєш…

Всі завжди́ лікують кволість тіл земни́х,

Не соро́млячись за не́мічність духо́вну…

І шукають Бога між церко́вних стін,

Хоч немає стін, що можуть втри́мать Бога.

Я ж – не краще і не гірше. Просто – є.

А для більшості і ти звича́йна, знаєш?

Але маю власну правду, що живе:

Ти мені така, що краще не буває…

І тобі я був близьким, та більше – ні…

Я – лиш спогад та порожня тінь від мрії…

І, можливо, ця провина на мені –

Ми чужі, і вже нічого тут не вді́єш.

Хто тепер я? Яке слово обере́ш?

Все підхо́дить поміж де́моном та богом.

Від кохання ця дорога далі йде…

Чи веде́ знов до кохання ця дорога?..

06.02.2018

Зазирніть у буктрейлер!