Позбавлене сенсу

Розпалися плани, знецінились мрії,

зівʼяли надії, що дихали в нас.

Ніщо вже не радує, більше не гріє,

зникає той світ, бо вогонь його згас.

Людей круговерть, їх розваги, розмови —

чуже це для мене, непотрібне, пусте.

Даремні зусилля, порожні промови,

коли без неї усе вже не те.

Емоції вщухли, пропали всі сили,

остигли усі переповнені дні.

Усе, що колись ми так палко любили,

здається позбавленим сенсу мені.

Бо сенс був не в шумі, не у плетиві днів,

а в тому, що поруч була лиш вона...

І скільки б довкола не мовлено слів,

Навколо панує тепер тишина.