Слова

Я більше не прагну комусь подобатись,

І обіцянки, бачиш, часом не збуваються.

Тепер на все я дивлюся по-іншому,

Коли старі ілюзії розпадаються.

В моїх руках стільки було змісту,

Але тримати ніжно не умів.

Я стиснув щастя від страху,

Боявся втратити та й плутався між слів.

Не треба сліз і вибачень не треба,

Нехай мовчить погаслий телефон.

Я просто дякую, що під єдиним небом

Я знав любов. Не вигадку. Не сон.