Ми – кватирки

Плисти проти течії чи йти проти долі?

І бігти за мрією чи йти проти волі?

Лишати недопитою ранкову каву

Чи відкладати невідкладні справи?

Забути про все і бути в моменті,

Чи постійно чекати чогось аж до смерті?

Картати себе і зневажати долю,

Згадаєш, як вічність була із тобою?

Ми всі — чорно-білі чи сірі картинки,

В чиїхось очах ми закриті кватирки.

Чиєсь недолуге кумедне кіно,

Не випите з ночі червоне вино.

І щоб постійно переповнювало подих,

Щоб забувалося, що є хтось поряд.

Щоб не зважалося, що ти порядна,

Згадалося, яка ти в себе гарна.

Нехай малюються повільно картини,

І хай буде творчість малої дитини.

Це прояв любові, частинка тебе,

Щоб знову згубити все вічно нове.