/picture I/

небо ранкове

нависло

і тягнеться з нього смола

подих за подихом світ осідає в коріннях трахеї

стомлений голос насилу викашлює хворі слова

стомлений простір насилу втискає себе у траншею

чорне та біле

миш'як з молоком

відсутність новин

десь поміж ребер видряпує стіни ув'язнений щем

кров підіймається вгору крізь цинкову сталь домовин

хмари вбирають її

і ридають червоним дощем

дихати складно

повітря пропахло гарячим залізом

куля земна під вагою померлих змінила свій нахил

наша свідомість - деструкція

крає глибокі порізи

і рве наше тіло

і рве нашу душу

і рве нас самих

навпіл

страх що конвульсії з часом обернуться тілом компульсій

психотравматика - точна наука

завжди має рацію

доки можливість не згасла - прискоримо пульс свій

душам калік та згвалтованих

байдуже на репарації

сни суть жахіття суцільне що стало брехливим пророком

сни - криве дзеркало всіх колективних та всіх несвідомих

стіл обернувся

реальність виходить з-під ковдри розкидистим кроком

і за собою

виводить усесвіт із коми