Безрукий капітан

На грудях — за відвагу,

А у нозі — титан.

У погляді пустому

Застиг важкий туман:

З війни прийшов додому

Безрукий капітан.

Сусіди зустрічають

лиш поглядом з вікна.

За спИною лунає:

"Не наша то війна".

А він без слів кульгає

туди, де жде рідня.

Він хвіртку відчиняє —

Син кинувся стрічать,

Обняв і не пускає:

«Я змучився чекать!»

Та батько вже не знає,

Як сина обійнять.

Дружина стіл накрила

І стала годувать,

І чує: «Вибач, мила,

Що не далИ вмирать».

Та ложку не впустила:

«Немає що прощать».