Переднародинне

Некролог свій давно псую,

Бо вже гніздо я не зів'ю,

Занадто довго був в Раю,

На "потім" відкладав.

На горизонті - мілина,

Що міг - те випив все до дна,

Робив із мухи я слона,

Не жив, а виживав.

Це депресивний егоїзм?

Чи, може, це егоцентризм,

Нав'язливий фут-фетишизм,

Розтриньканий карт-бланш?

Хоч все робилось напоказ,

Ефект не викликав екстаз,

Приходить в думки через раз

Безжалісний реванш.

Уже стомився я від чвар,

Став попелом погаслий жар,

Залишився останній дар -

Заснути наяву.

Тож мрію я на самоті,

Хоч, може, марні мрії ті,

Що хоч в наступному житті

Я точно заживу.