"пушкін"
я його ніколи не любив
пригадую, як у 2001-му мені зробили якийсь виступ – в руському центрі. ну, друзі-езотерики.
от тоді я й вирішив підготуватись. звісно, що для росіян – то культова фігура. хоч якби не лермонтов з достоєвським – хто зна, куди б пішов "руській мир"
просто в кожної культури є щось своє. я б навіть сказав, що кожна культура дає власні відповіді – на одвічні питання. може якраз саме наш час.
а вулиці пушкіна в україні – це просто недоречно! казати, що німецький фашизм виріс із гете (чи гейне) – то також дурня! але під час війни – який там гете (чи пушкін)?
просто гідність треба власну мати! може й не народились усі наші генії ще – а може й повмирали... на соловках.
та хоч би й друге пришестя зараз сталось – на росії... але в цьому й істина – що нічого там справжнього зараз не з'явиться!
просто треба бути людиною: а бути українцем – це і є невід'ємна частина нашої іманентності!
в них пушкін – а в нас кобзар. у них ахматова із цвєтаєвою – а в нас розстріляне відродження. в них бродський в еміграції – а в нас ліна костенко... тут, у неподоланій ніким україні
просто любити треба себе – по-справжньому... по українськи!
25.05.2022
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!