страждання-2
хіба не кумедно, що ті, хто колись були нашими найбільшими ворогами – тепер найближчі друзі?
ну, я про татар з поляками... пригадуєте: визвольна війна, Хмельницький, Берестечко?
я нічого не маю проти поляків – тому що рідко коли з ними перетинався. але якби після України наступними – у протистоянні з Росією – не були вони, чи підтримували б вони нас так само?
от прибалти в цьому сенсі – найчистіша аналогія. натерпівшись після Другої світової від СРСР, вони зараз українців цілувати готові!
інша справа Нідерланди – приємно з протилежного боку Європи приймати зважені рішення. і якби не катастрофа МН17, як би вони взагалі до нас ставились?
казати, що татари натерпілись – це нічого не сказати. і зловтішатись на чужих кістках – невдячна справа...
але якось прояснює в очах – коли замість одних святинь раптом постають інші. щодо святості – то взагалі окреме питання... адже це не синонім жертви?
або може я чогось не розумію. я поза всяким сумнівом чогось не розумію! отак сидячи збоку й дивлячись – на чужі страждання...
про власні я взагалі мовчу.
30.05.2022
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!