Етика воєнного часу

коли ти слабкий, до тебе ставляться поблажливо. щодо тебе відпускають жарти, але зрідка навіть допомагають. звісно, ніколи не забуваючи... про це.

коли ти сильний, по тобі гатять з артилерії, з авіації, з ракет. тоді починають вишуковувати слабкі місця – цивільних, дітей, немічних. коли людина казиться, це добре видно

в цей момент увесь світ дивиться на вас. що там казати, в світі не бракує розумних людей: які спочатку почекають, хто переможе, а тоді визначаться. насправді брехні довкола так багато, що всі довкола хочуть зрозуміти – що відбувається.

спочатку ти іноді вагаєшся: думаєш, а може ліпше було відступити? аби не страждали жінки, старі, діти? може ліпше нехай у гнилому, але все ж таки мирі?

але відчуття гідності в твоїй душі не дозволяє відступати. тебе б'ють, а ти даєш здачі. твої "брати" казяться, а твоя рішучість від цього лиш міцнішає!

ніколи кривда не перемагала. ніколи правда не поступиться!

слава Україні! героям слава!

13.03.2022