Шторм

Дурний прибій реве. Та чинять опір

Уламки скель, гранітні береги,

А море вивертає синій погріб —

Утробу, де дрімають вороги.

І мчать в тягучу темряву розбиті

Латунні амфори, кістки, цвяхи.

Шторм роззявляє пащу кожній миті.

Стікає піна. Мить жере страхи.

А берег — це старий хижак затятий,

Що виставив ікласті корінці.

На нього шторм кидає вал дев'ятий,

Стискає скалки в жорсткім кулаці.

І хвиля — це не хвиля, а пухнастий

Котячий хвіст, що гальку злобно б'є.

А шторм ричить гарячий та ікластий,

І тихе срібло моря в глиб несе…

10 серпня 2026 р.