Як вперше

Хочеш — будемо говорити з тобою про все,

Хочеш — будемо мовчати.

Скинем оте, що тисне на серці затяжне,

Разом зможемо усе, і нічого буде втрачати.

​Затримаємо наші душі на краєчках губ,

Малюватимемо до кінця, без долі згуб.

На небесному тлі замайорять віршів мільйони.

Розбуди мене, коли прокинешся, теплом твоєї долоні.

​Вже пишуться сонети, і нам ще їх пізнати.

Кудись вода тече...і що буде ще нас чекати...

​Забудь про мене абсолютно все —

Загадкою, сном тобі належить стати...

Та квітка обов'язково проросте — не доведеться саджати.

​Віра — ось що основне, її зернята.

Щасливий кінець дійде, постукає у наші дверцята,

І знову, і знову, як вперше... будемо кохати.