Вихід з долі

Душі, благаючи спочину,

очі прикували до ватра.

З вогню, що пожирає гілки,

тікають іскри, жадаючи інакшого життя.

Вони немов шукають вихід з долі,

давно прописану пером.

Та гаснуть, покидаючи сценарій,

гадаючи: чому?

Бо кожна з них бажа свого шляху,

антоніму жорсткій поемі.

Та радше полетять в обійми смерті,

ніж житимуть у світі не своїм ім'ям.