Де душі ходять босими по скалках

Крізь тріщини свідомості щоночі

Тече у наші сни частинка правди.

Вона змиває грим, судомить очі,

Висвітлює ілюзії і зради.

Там час стає липким, немов варення,

А спогади — мов риби фосфоричні.

Вони ковтають наше сьогодення

І відкривають істини містичні.

Там стелі відпускають аксіоми,

І душі ходять босими по скалках.

П'ємо ми ці химерні ідіоми,

Що розчиняють повсякденні замки.

Прокинемось — і знову шиєм маски,

Замазуємо щілини цементом.

Крізь тріщини свідомості, підказки

Просочуються тихим аргументом.

12 серпня 2026 р.